Сечовий синдром при захворюваннях нирок

Хвороби нирок та сечовивідних шляхів – це те, з чим зіткнувся напевно будь-яка людина, симптоми таких захворювань досить специфічні.

Для того, щоб краще зрозуміти, чому виникають ті чи інші захворювання з усіма відповідними клінічними проявами, коротко розглянемо будову цих органів.

Фізіологія сечовидільної системи

Функції очищення крові, утворення сечі і її виведення з організму виконують такі органи:

нирки, вони розташовані по обидва боки від хребетного стовпа на рівні попереку;
сечоводи, по одному на кожну нирку;
сечовий міхур;
сечівник (або уретра).

Будова сечовивідних шляхів у жінок і чоловіків однакова. Відрізняється анатомія статевої системи, яка знаходиться в безпосередній близькості від органів сечовидільної системи.

Тому й хвороби, які зачіпають сечовивідні шляхи, з різною частотою зустрічаються у представників різних статей.

Основна функція нирок – це фільтрація плазми крові через систему ниркових клітин. В результаті утворюється сеча.

Завдяки неконтрольованих людиною скорочень м’язових стінок сечоводів урина перетікає в сечовий міхур.

Там вона збирається до досягнення визначеного обсягу. Потім формується позив до сечовипускання і по сечівнику сеча виділяється назовні.

Патологічний процес може розвиватися в будь-якому з відділів сечовивідних шляхів. Основна проблема полягає в тому, що симптоми цих хвороб неспецифічні за рідкісним винятком.

Ознаки захворювань верхнього відділу сечовидільної системи

У більшості випадків люди стикаються з хворобами нирок. Основні симптоми таких патологій це:

больовий синдром;
зміни в урині;
набряклість, яка більшою мірою виражена на обличчі, руках і ногах;
підвищення артеріального тиску;
загальне погіршення самопочуття;
нудота, блювання;
підвищення температури.

Зупинимося на кожному симптомі хвороб нирок більш докладно.

Біль в області нирок

Больовий синдром може розвиватися різко і починатися з гострою болісної болю. Зазвичай це спостерігається на тлі сечокам’яної хвороби при закупорці сечовивідних шляхів каменем. У такому випадку розвивається ниркова коліка.

Процес утворення сечі відбувається безперервно, і при розтягуванні чашково-мискової системи нирок виникає інтенсивна біль. Вона припиняється лише після того, як буде відновлений нормальний пасаж сечі.

Ниркова коліка при обструкції сечовивідних шляхів може супроводжуватися такими симптомами: нудота або блювота, рясне потовиділення, підвищення температури до субфебрильних цифр.

Біль в області нирок може бути також тягне і ниючий. Вона може відчуватися далеко не завжди, з’являтися час від часу.

У деяких випадках такі відчуття людина списує на хвороби хребта і довгий час намагається полегшити стан за допомогою різних мазей і компресів.

Однак такого характеру больовий синдром може свідчити про досить серйозних хворобах нирок. Такі симптоми свідчать про сечокам’яної хвороби, особливо якщо конкремент в нирках досить великий, з гладкими краями.

Також подібного роду біль може говорити про розвиток гідронефрозу. Ця хвороба виникає на тлі поступового розтягування чашково-мискової системи нирки та початку атрофії ниркової тканини.

Якщо у хворого є в анамнезі туберкульоз легенів, то ниючі болі в області нирок свідчить про можливу поразку цих органів мікобактеріями туберкульозу.

На тлі цукрового діабету також можуть початися незворотні зміни в паренхімі.

Зміни в сечі

Порушення сечовипускання при захворюваннях нирок зустрічаються нечасто. У більшості випадків при хворобах верхніх відділів сечовивідної системи спостерігаються зміни в кольорі сечі.

При бактеріальному запаленні нирок вона стає мутною, в ній може бути помітний неозброєним оком осад у вигляді пластівців.

При аутоімунній інфекції, гломерулонефриті, у сечі з’являється значна кількість крові. З’являється специфічний для цієї хвороби симптом – урина кольору «м’ясних помиїв».

При проходженні каменя по сечовивідних шляхах його гострі краї травмують ніжний епітелій внутрішньої оболонки нирок і сечоводів.

Це призводить до появи в сечі прожилок або домішки крові. Зазвичай її трохи, і урина набуває злегка рожевий відтінок.

Однак при важкому ураженні обох нирок і стійкому порушенні їх фільтраційної функції можуть з’явитися симптоми порушення об’єму сечі, що виділяється.

Зазвичай при атрофії паренхіми і ниркових клітин добове кількість урини збільшується в рази.

При обструкції обох сечоводів, що зустрічається вкрай рідко, можуть спостерігатися явища анурії (скорочення добового об’єму сечі до 50 мл і менше).

Підвищення артеріального тиску

Регуляцію артеріального тиску нирки здійснюють кількома способами. По-перше, вони підтримують постійний об’єм рідини у всіх клітинах і тканинах організму. Її надлишок виводиться з сечею через сечовивідні шляхи.

Крім того приблизно 15% ниркових клітин виконують ендокринну функцію. Вони виробляють ряд біологічно-активних речовин, в тому числі ренін, який підтримує постійний рівень артеріального тиску.

Тому, якщо хвороба нирок призводить до відмирання нефронів або загального порушення нормальної фільтрації відбувається стійке підвищення артеріального тиску.

Затримка рідини в організмі призводить до утворення набряків.

На початкових стадіях хвороб нирок і сечовивідних шляхів такі симптоми з’являються вранці після прийому алкоголю і «важких» для сечовидільної системи страв і напоїв.

Проте при прогресуванні захворювання ці симптоми наростають, і набряки стають все помітнішими.

Загальні клінічні ознаки

Симптоми погіршення загального стану (зниження працездатності, сонливість і підвищена втома, які з’являються з-за порушення фільтраційної функції нирок.

В процесі утворення сечі кров очищується від кінцевих продуктів власного обміну речовин, а також від чужорідних сполук, що надійшли в організм (це лікарські препарати, деякі токсини).

Якщо нирки і сечовивідні шляхи не працюють належним чином, то ці речовини залишаються в крові і починають «отруювати» організм. Це позначається на роботі всіх органів і систем.

Прояви захворювань нижнього відділу сечовидільної системи

До нижньої частини сечовивідних шляхів відносяться сечовий міхур і сечівник. Більшою мірою хвороб цих органів схильні жінки в силу анатомічних особливостей будови їх сечостатевої системи.

Основними симптомами хвороб цього відділу сечовивідних шляхів є:

розлади сечовипускання;
біль і різі в процесі сечовиділення;
болі внизу живота;
підвищення температури;
зміни в сечі.

Порушення сечовипускання

Основну роль в процесі сечовиділення відіграють органи нижній частині сечовивідних шляхів: сечовий міхур і уретра.

При накопиченні певної кількості сечі під впливом нервових імпульсів відбувається одночасне скорочення мускулатури міхура і розслаблення сфінктерів сечовипускального каналу.

Однак при порушенні іннервації цього процесу відбувається «збій» у комплексній роботі м’язових стінок цих органів.

В такому випадку спостерігаються такі симптоми: нетримання сечі при їх посиленого скорочення (гиперрефлекторный сечовий міхур) або, навпаки, млявий сечовиділення (атонія мускулатури сечового міхура).

Дуже часто в цьому відділі сечовивідних шляхів розвивається бактеріальне запалення – цистит.

У жінок сечовипускальний канал ширше і коротше, тому в більшості випадків інфекція просто «піднімається» з області зовнішніх статевих органів або прямої кишки.

У чоловіків ця хвороба виникає на тлі захворювань, що передаються статевим шляхом або стійкого порушення відтоку сечі через, наприклад, гіперплазії простати.

Основний симптом розлади сечовипускання при циститі – це почастішання позивів до сечовиділення при незмінному добовому об’ємі сечі. Тобто бажання спорожнити сечовий міхур може виникати навіть при невеликому наповненні його уриною.

Досить характерні симптоми порушення сечовиділення при сечокам’яній хворобі. Формування каменів може відбуватися не тільки в нирках.

При хронічних застійні явища в області малого тазу конкременти можуть утворюватися і в сечовому міхурі. Якщо вони рухливі, то можлива закупорка сечовипускального каналу.

В такому випадку спостерігається різке припинення сечовиділення, проте залишається відчуття наповненості самого міхура. При прийнятті людиною горизонтального положення сечовипускання налагоджується.

Симптоми «подвійного» сечовиділення характерні для такої хвороби сечовивідних шляхів, як дивертикул сечового міхура.

Це свого роду виріст на стінці органу, який може представляти собою порожнину невеликого розміру, а може і зрівнятися за величиною з самим сечовим міхуром.

У такому разі в процесі сечовиділення спочатку випорожнюється сечовий міхур, а потім, після напруження, дивертикул.

Больовий синдром

Гострий біль внизу живота виникає при розвитку бактеріального запалення сечовивідних шляхів, циститу. Крім того такі симптоми спостерігаються і при проходженні каменя або піску по уретрі.

Ниючий або тягнучий біль в області сечового міхура, особливо після фізичних навантажень, говорить про сечокам’яної хвороби.

Різі та печіння під час сечовипускання з’являються також при циститі з-за гострого запального процесу в сечовивідних шляхах. Також такі симптоми спостерігаються і при травмуванні стінок уретри гострими краями каміння або кристалів.

Зміни сечі

Зниження прозорості урини, поява в ній гнійного осаду, а можливо і крові, свідчить про початок розвитку бактеріального запалення. Такі симптоми можуть супроводжуватися невеликим підвищенням температури.

Варто відзначити, що будь-які захворювання нирок і сечовивідних шляхів не пройдуть самі собою.

Можна полегшити симптоми таблетками або народними засобами, проте краще не експериментувати і при появі одного або декількох з перерахованих симптомів звернутися за медичною допомогою.

Источник

Серед всіх життєво важливих органів, нирки займають лідируюче місце. Вони виконують важливі функції, захищаючи всі системи організму від шкідливих шлаків і токсинів.

Вони є потужним фільтром, що пропускає через себе велику кількість крові.

Будь-які порушення здатні зробити згубний вплив для всього організму і привести до серйозних наслідків.

Захворювання нирок і сечовивідних шляхів можуть протікати безсимптомно, але і здатні проявлятися у вигляді характерних ознак.

Щоб вчасно визначити і вилікувати патології, потрібно знати їх симптоми та різновиди.

Тільки своєчасна медична допомога здатна захистити пацієнта від серйозних наслідків і привести до сприятливого результату.

Симптоматика

Якщо пацієнта вражають хвороби нирок і сечовивідних шляхів, симптоми проявляються у вигляді больових відчуттів різної інтенсивності, нервових розладів, збільшується рівень артеріального тиску, з’являються набряки і відзначають підвищення температури тіла.

Дана симптоматика характерна для багатьох патологій, але можуть бути й інші ознаки. У чому вони виражені:

Порушується сечовипускання. При багатьох захворюваннях можуть відзначатися суттєві порушення в сечовипусканні. Наприклад, пацієнт може занадто часто ходити в туалет, при цьому, під час самого процесу буде виділятися занадто мало сечі. В іншому випадку будуть відчуватися больові відчуття під час виділення сечі. Кількість походів в туалет може сильно скоротитися. Особливу увагу приділяють кольором, запахом і концентрації урини. При деяких патологіях вона може містити домішки крові.
Больовий синдром. В залежності від патології, біль може локалізуватися в поперековому відділі, в районі спини і в нижній частині черевної порожнини. Характер больових відчуттів може бути гострим, кістками, тягне, можуть відзначатися різі.
Підвищується температура тіла. Багато хвороби нирок і сечовивідних шляхів, симптоми яких описані вище, протікають на тлі запальних процесів. Це впливає на загальний стан пацієнта, у якого підвищується температура тіла, з’являється озноб. Якщо рівень температури досяг позначки 40 градусів, мова йде про інфікування.
Підвищений артеріальний тиск. У хворого відзначаються головні болі і запаморочення. В очах з’являються мурашки, все це супроводжується нудотою, слабкістю, погіршенням загального стану, блювотними позивами.
Набряки. Про те, що патологічний процес охопив нирки і сечовивідні шляхи, підкажуть набряки. При таких порушеннях відбувається затримка рідини в організмі з причини поганого її виведення. Такі прояви охоплюють обличчя і все тіло. Особливо страждає область поперекового відділу і кінцівки.
Погіршення загального стану. Всі захворювання нирок і сечовивідних шляхів супроводжуються погіршенням зовнішнього вигляду і втратою працездатності пацієнта. У нього з’являється нездоровий колір обличчя, під очима утворюються темні кола, хворий не може повноцінно вести звичний спосіб життя, швидко втомлюється. Найменші фізичні навантаження йому даються важко.

Поява таких ознак має насторожити будь-якої людини і стати серйозною причиною для негайного відвідин лікаря.

Досвідчений фахівець проведе детальну діагностику з вивченням клінічної картини і результатів лабораторних аналізів. Після встановлення точного діагнозу, буде призначено правильне лікування.

Патології

Лікування кожного захворювання нирок і сечовивідних шляхів буде індивідуальним, нерідко комплексним.

Терапія грунтується на застосуванні медикаментів, фізіотерапії, дотримання дієтичного харчування і питного режиму, рецептів народної медицини. У важких ситуаціях потрібно оперативне хірургічне втручання.

Кожна хвороба характеризується своїм походженням, проявом і симптоматикою. Важливо розібрати кожну хворобу окремо.

Пієлонефрит

Хвороба вражає тканини нирок і мисок, має інфекційну природу освіти. Оскільки жіночий організм більш схильний до зараження, в силу анатомічних особливостей, від недуги страждає частіше жіноча половина населення.

Патологія проявляється наступним чином:

В нижній частині спинного відділу з’являються больові відчуття слабкого або інтенсивного характеру.
Посилюється потовиділення.
Відзначається підвищення температури тіла. Даний ознака частіше проявляється ввечері або вночі.
Запалюються сечовивідні шляхи, супроводжуючись порушеннями у виведенні урини.
З’являються всі ознаки інтоксикації – пацієнт втрачає апетит, відчуває слабкість, його нудить, може відкритися блювання.

На діагностичних дослідженнях, при здачі лабораторних аналізів, буде виявлено множинне кількість лейкоцитів і патогенні мікроорганізми.

Медикаментозне лікування. Для цих цілей застосовуються антибактеріальні препарати. До них відносять Бісептол, Левофлоксацин, Ципрофлоксацин. Додатково призначаються протизапальні ліки.

Сечокам’яна хвороба

Патологія характеризується утворенням конкрементів в нирках, сечовому міхурі та сечовивідних шляхах.

Процес утворення залежить від порушень сечокислого, фосфорно-кальцієвого щавелекислого обміну.

Патологія може протікати без симптомів, але при формуванні великих фрагментів (наприклад, оксалатів), можуть проявитися раптово гострі ознаки:

Ниркова коліка. У поперековому відділі або в нижній частині черевної порожнини можуть різко проявитися сильні або слабкі больові відчуття.
При пошкодженні конкрементами сечовивідних каналів, в урині будуть відзначатися домішки крові.
При перекритті каменем сечовивідного каналу, утворюється застійне явище, що приводить до малого виділенню урини.

Характер больових відчуттів може залежати від розміру конкрементів. При малих розмірах відчувається сильний біль, при великих каменях слабка.

Для лікування застосовуються антибіотики (Нитрофурантоин, Фуразидин). При фосфатних конкрементах призначається прийом мінеральної води. При перекритті або закупорки проток, покладена операція.

Гломерулонефрит

Хвороба вражає нирковий клубочки, має аутоіммунну природу освіти. Проявляється у вигляді:

Набряків в області обличчя і тіла.
Високої температури і рівнем артеріального тиску.
Безсонням, головним болем, апатією.

Терапія заснована на скорочення споживання рідини, призначають діуретики, додатково призначають Аспірин і Дипіридамол. Якщо виявлена інфекція, потрібні антибіотики.

Полікістоз

Даний недуга проявляється у вигляді утворень множинних кіст. Поразка поширюється відразу на дві нирки. Небезпека захворювання полягає в тому, що здорові тканини можуть перероджуватися.

Як проявляється:

Больові відчуття в попереку або в боковій частині.
Виділення з кров’ю.
Високий рівень артеріального тиску.
Посилюється виділення сечі, втрачається маса тіла.
Шкірний свербіж.

При великих кістозних утвореннях призначають оперативне втручання. В особливо важких ситуаціях проводиться видалення органу.

При ураженні інфекції застосовують антибактеріальну терапію. Знизити тиск допоможуть Лізиноприл, Каптоприл, Кандесартан.

Цистит

Хвороба характеризується ураженням слизової сечового міхура, сечоводу запальним явищем.

Хвороба проявляється серед жіночого населення. Проявляється у вигляді симптомів:

Дуже часті позиви до сечовипускання, навіть при незначній наповненості сечового міхура.
Дуже болючий процес сечовиділення.
Больові відчуття в області нижньої частини черевної порожнини.

Недуга вражає всю сечостатеву систему. Виявити його можна за аналізом сечі. Лікування проводиться за допомогою антибіотиків, для знеболювання застосовують спазмолітики.

Уретрит

Хвороба вражає мочеиспускательные шляху шляхом запальних процесів. Причина може полягати в інфікуванні, переохолодженні, механічному пошкодженні, сечокам’яної хвороби. Характерна наступна симптоматика:

Різі, сильні больові відчуття, свербіж, печіння.
Гнійні виділення зі слизом, може проявиться кров.
Труднощі з сечовипусканням.

Терапія складається з антибактеріальних препаратів, імуностимуляторів. Призначається дієта, постільний режим.

Будь-які порушення повинні бути вивчені лікарем шляхом проведення діагностичних досліджень та здачі всіх лабораторних аналізів.

Не можна ігнорувати неприємну симптоматику або проводити самостійне лікування. Вибір і приймання будь-яких медичних препаратів повинен здійснюватися лише під контролем лікаря.

Корисне відео

Источник

>РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:МОЧЕВОЙ СИНДРОМ.ГИПЕРТЕНЗИВНЫЙ СИНДРОМ ПРИЗАБОЛЕВАНИЯХПОЧЕК

2009

>МОЧЕВОЙ СИНДРОМ

>Мочевой синдром — поєднанняпротеинурии, яка перевищує 3,5г/сутки,еритроцитурии,лейкоцитурии іцилиндрурии. Чаші спостерігаються ті чи інші комбінації цих компонентів (>протеинурии злейкоцитурией,протеинурии зеритроцитурией іцилиндрурией та інших.), рідше має місце «ізольована»протеинурия чиеритроцитурии, коли інших ознак чи ні, або їх виражені незначно.

>Протеинурия. Слід пам’ятати, як і в здорових людей іноді виявляються сечі сліди білка, а добоваекскреция його за цьому сягає 60 мг. Після значного м’язового і емоційної напруги, перегрівання чи переохолодження, запровадження адреналіну, тривалої пальпації нирок вони можуть збільшитися в 2—3 разу, проте швидко (зазвичай через одні дві доби) повертається норму.

До фізіологічної можна назвати такожортостатическую (правильнішелордотическую)протеинурию, яка у дитячому й юнацькому віці при вираженомулордозе поперекового відділу хребетного стовпа і звичайно проходить на 20-те років. У цьому білок в сечі, зібраної відразу після нічного сну, немає; він з’являється лише через час після перебування у становищі стоячи. Кількість їх у 58 % випадків вбирається у 10 г/л і у поодинокі випадки сягає 100 г/л. У сечі переважаютьальбумини (селективнапротеинурия);еритроцитурия,цилиндрурия відсутні, функції нирок не порушено. На підтвердженняортостатическойпротеинурия проводитьсяортостатическая проба.Ортостатическуюпротеинурию слід диференціювати з латентної формою хронічного гломерулонефриту (варіант, із ізольованим сечовим синдромом —ангипертензивная стадія, за класифікацією Л. А.Пирига) чипиелонефрита. На користь останніх свідчить збереженняпротеинурии і після двадцятирічного віку і її наявність, поруч із ній, хоча б незначноюеритроцитурии,лейкоцитурии іцилиндрурии. У скрутних випадках вдаються до біопсії нирки.

Інколи справа тривалої, ізольованійпротеинурии без порушення функцій нирок, без вказівок як у захворювання їх, і на патологічні процеси, які ведуть розвитку вторинної нефропатії (дифузійні хвороби сполучної тканини, діабет, туберкульоз, сифіліс, лікарська алергія та інших.), слід передусім думати скоріш про латентної форміпервично-хронического гломерулонефриту (варіант, із ізольованим сечовим синдромом —ангипертензивная стадія) і рідше — пропервично-хроническомпиелонефрите.Изолированнаяпротеинурия то, можливо початковим і протягом багато часу єдиним проявом первинногоамилоидоза імиеломной хвороби. У разі велике значення для діагнозу має виявлення в сечі білкаБенс-Джонса іпарапротеинов в сироватці крові й в сечі (методом електрофорезу на крохмальному гелі). У скрутних випадках звичайно вирішує пункція грудини.

Захворювання, у яких зустрічаєтьсяеритроцитурия, можна розділити ми такі групи.

1. Захворювання сечових шляхів: запальні (>цистит, простатит,уретрит); каміння сечового міхура й сечоводів; пухлини (доброякісні і злоякісних); травматичні ушкодження.

Захворювання нирок: гломерулонефрит, інтерстиційний нефрит, пієлонефрит; нефропатія при дифузних хворобах сполучної тканини; туберкульоз нирок;папиллярний некроз;почечно-каменная хвороба;нефрокальциноз;«подагрическая» нирка;гипернефрома; полікістоз;гидронефротическая трансформація: інфаркт нирки; тромбоз печінкових вен, ниркова венозна гіпертензія; травма нирки.

3. Інші захворювання: геморагічний діатез; лейкоз;еритремия іеритроцитоз; цироз печінки;скорбут; бактеріальний ендокардит, сепсис, грип, ангіна, скарлатина та інші інфекційних захворювань; лікарськагематурия (ацетилсаліцилова кислота ісалицилати,гексаметилентетрамин,сульфаниламидние кошти, антикоагулянти та інших.);дисовариальная пурпуру.

Іноді при самому ретельному клінічному дослідженні причинаеритроцитурии (чи гематурії) залишаються невідомими. У разі говорять про «>ессенциальной гематурії» (чиеритроцитурии). Цей термін відображає недостатність методів дослідження, якими нині маємо.

>Лейкоцитурия зазвичай є показник інфекційного процесу у сечових шляхах і нирках (>уретрит,цистит, пієлонефрит, туберкульоз нирок), особливо коли вона узгоджується збактериурией (понад 100 000 бактерій один мл сечі). Проте можна спостерігатилейкоцитурия і неінфекційного генезу (гострий гломерулонефрит,волчаночная нефропатія,нефротический синдром). У сумнівних випадках на утвердження інфекційної природилейкоцитурии показані провокаційні проби зпирогенними речовинами і особливо зпреднизолоном.

>Цилиндрурия зазвичай узгоджується зпротеинурией іеритроцитурией.

Труднощі в диференціальної діагностиці сечового синдрому виникають переважно тоді, коли є єдиним проявом патологічного процесу. У табл. 19 приведено диференційна діагностика сечового синдрому при найпоширеніших захворюваннях.

Гострий гломерулонефрит як причину сечового синдрому вимагає уточнення головним чином випадках йогомоносиндромного варіанта, питому вагу що його останні роки збільшився.

>Мочевой синдром при гостромугломерулонефрите характеризуєтьсяпротеинурией,еритроцитурией,цилиндрурией, рідше (в 1/із випадків) —лейкоцитурией. За наявності зв’язок між сечовим синдромом іперенесенним гострим інфекційним захворюванням (ангіною, гострим респіраторним захворюванням, пневмонією, скарлатиною тощо, буд.), або загостренням процесу у осередках хронічної інфекції (>тонзиллита тощо. п.) правильна інтерпретація сечового синдрому технічно нескладне особливих труднощів. Гострий гломерулонефрит з ізольованим сечовим синдромом (>моносиндромний варіант) інколи доводиться диференціювати з латентними, гострим первиннимпиелонефритом, також зазвичай виникають після гострого інфекційного захворювання загострення процесу у осередку хронічної інфекції.

Для гострого первинногопиелонефрита характерна менш вираженапротеинурия (до 0,5г/сут), переважаннялейкоцитурии надеритроцитурией при кількісному дослідженні сечового осаду, наявність епітеліальних, лейкоцитарних і зернистих циліндрів, нерідко —бактериурия.

Якщо замоносиндромном варіанті гострого гломерулонефриту спостерігаються вираженаеритроцитурия і в поперекової області, слід виключитипочечно-каменную хвороба, на яку характерні більш інтенсивна, зазвичайприступообразная біль,дизурия, позитивний симптомПастернапкого. При дослідженні сечі визначається зміна реакції, наявність великогонеклеточного осаду, превалюванняеритроцитурии за дуже незначноюпротеинурии. Особливо велике значення мають методи рентгенологічного дослідження (оглядовий знімок або томографія нирок,екскреторная урографія і з показанням — ретроградна пієлографія), які у вона найчастіше виявити зрощення.Радиоиндикационноеисследование, зокрема ренографія, може мати діагностичне значення лише у випадках порушення відпливу сечі з нирок, у якому настає змінаекскреторного сегментаренографической кривою.

Якщо сечовий синдром виникає у зв’язки Польщі з перенесеної інфекцією разом й характеризується вираженоїеритроцитурией, слід припуститиуротберкулез й пухлину нирки.

Для туберкульозу нирки крім вказівок навнепочечний туберкульоз в анамнезі характерно переважанняеритроцитурии і особливолейкоцитурии при незначноюпротеинурии. Необхідні посів сечі на спеціальні середовища, біологічні проби на туберкульоз, і навіть рентгенологічне дослідження, з допомогою якого виявляють зміни форми і середніх розмірів ураженої нирки, їїполостних відділів, і навіть осередки деструкції.Дифференциально-диагностические можливостірадиоиндикационних методів, зокремасканографии, також мають бути використані,

Пухлина нирки то, можливо виключена виходячи з проведенихрент-геноконтрастних досліджень, включаючи селективну нирковуартериографию, і навітьсканографию нирок, дозволяють знайти пухлина невеликих розмірів.Меньшее діагностичне значення має тут наявністьферментурии, збільшення ШОЕ, іноді підвищення рівня гемоглобіну і еритроцитів в периферичної крові.

Післяинтеркуррентной інфекції вперше може проявитися сечовий синдром якпротеинурическая стадіяамилоидоза нирок. Особливістю сечового синдрому приамилоидозе нирок є поєднанняпротеинурии зі жалюгідним осадом сечі («порожній» осад). Підвищенняеритроцитурии або поява гематурії спостерігається при тромбозі вен нирок, який завжди супроводжується болем.

Проамилоидозе також свідчить наявність захворювань, що його зумовлюють (туберкульозу,бронхоектатической хвороби,остеомиелита тощо. буд.). Але потрібно враховувати можливість стертого течії останніх, зокремабронхоектатической хвороби. З метою диференціальної діагностики слід проводити проби на амілоїдоз (зметиленовим синім,конгоротом, синню Еванса), дані яких мають значення лише за позитивні результати,електрофоретическое дослідження білків плазми крові й сечі, біопсію краю ясна або слизової оболонки пряма кишка, підшкірній жировій клітковини передній черевної стінки нирки.

Хронічний гломерулонефрит як причину, сечового синдрому технічно нескладне труднощів для правильна інтерпретація за наявності в анамнезі вказівок на перенесений гострий гломерулонефрит.

Значні труднощівозкикают при диференціальної діагностиці сечового синдрому, обумовленогопервично-хроническимгломерудонефритом.Изолированний сечовий синдром як стадія розвиткупервично-хронического гломерулонефриту відзначений у 56 % хворих.Стертость клінічних проявів визначає великий відсоток його «випадкового» виявлення (60—81 %).

>Мочевой синдром припервично-хроническомгломерулонефрите частіше характеризується невеличкийпротеинурией (до 1г/сут), помірноїеритроцитурией (до 10 до поля зору і по 10млн/сут).

Порушенняпарциальних і сумарних показниківгомеостатической функції нирок при ізольованому сечовому синдромі в хворихпервично-хроническимгломерулонефритом зустрічається рідко й може бути достовірнимдифференциально-диагностическим ознакою. Як зазначалося вище, нормальні чи навіть підвищені показники Андрійовича не виключають захворювання. Те саме стосується і добелковому спектру крові.

Найбільш достовірним методом, визначальнимгенез сечового синдрому припервично-хроническомгломерулонефрите, є пункційна біопсія нирок.

Причиною ізольованого сечового синдрому то, можливо латентнопротекающий первинний пієлонефрит. За хронічноїпиелонефрите цілеспрямований опитування хворого може встановити наявність періодичного «безпричинного» підвищення температури тіла, незначною біль у попереку. При фізичному обстеженні іноді можна знайти позитивний симптомПастернацкого і рідше — болючість при пальпації нирок.Мочевой синдром характеризується незначноюпротеинурией (до 0,25—0,5г/сут),бактериурией (понад сотню 000 бактерій один мл сечі), в сечовому осаді переважають лейкоцити, ми інколи з наявністю клітинШтернгеймера —Мальбина, активні лейкоцити інейтрофильниегранулоцити. Нерідколейкоцитурия й активні лейкоцити виявляються умов провокаційних проб.

Для з’ясування генезу сечового синдрому у разі латентногопиелонефрита велике значення мають даніекскреторнойурографии з обчисленням індексів,рентгеноконтрастное дослідження судин нирок, данірадионуклиднойренографии. У таких випадках біопсія нирки має невеличке діагностичне значення.

Для діагностикиполикистоза нирок мають значення сімейний анамнез, дані фізичного обстеження (збільшення нирки), рентгенологічне ірадиоиндикационное дослідження (сканування).

>Наследственний нефрит то, можливо причиною сечового синдрому і в осіб у віці 20—30 років. У таких випадках основний особливістю сечового синдрому єгематурия різного рівня, зазвичай перемежованого характеру. Кількість білка вбирається у 0,5—1,5г/сут, причомупротеинурия, аналогічноеритроцитурии, можна знайти мінливо чи то, можливо єдиним ознакою захворювання. Іноді виявляєтьсялейкоцитурия, що у поєднані ізбактериурией свідчить стосовно приєднанняпиелонефрита. Характернігиперацидурия, змінацитохимических показниківнейтрофильнихгранулоцитов.

При біопсії тканини нирки у випадках виявляються пінисті клітини, вважаютьсяпатогномоничним ознакою для уродженою нефропатії, зокрема на синдромуАльпорта.

Найбільш достовірний ознака уродженою нефропатії — наявність аналогічних захворювань нирок у трьох поколіннях.

>Токсическая нефропатія, розвиваючись при вплив деяких промислових отрут (полімерів, тринітротолуолу,фосфорорганических речовин тощо. буд.), може виявлятися сечовим синдромом: невеличкийпротеинурией,еритроцитурией,цилиндрурией (зернисті циліндри). У початкових стадіях захворювання функція нирок не порушується, зміни прирентгенологическом ірадиоиндикационном дослідженнях у літературі не описані. Частіше сечовий синдром узгоджується з ознаками поразки інших органів прокуратури та систем, що полегшує діагностику. Визначення генезу сечового синдрому у разі токсичного нефриту полягає в даних виробничого анамнезу, яким встановлюється як факт контакту з токсичними речовинами, але його тривалість, оскільки токсичний нефрит розвивається лише за тривалому впливнефротоксического речовини. Лікарська нефропатія можлива при вплив похідних саліцилової кислоти, препаратів золота,анальгетических коштів,антибиотиков,сульфаниламидних препаратів тощо. буд. Вона проявляється абопротеинурией, абоеритроцитурией різного рівня.Протеинурия буває незначною і звичайно, як іеритроцитурия, зникає при скасування препарату.

>Изолированний сечовий синдром як ознака при дифузних хворобах сполучної тканини спостерігається зазвичай недовго. Зазвичай, він виникає і натомість будь-яких спільних, часом стертих явищ і досить швидко змінюєтьсянефротическим синдромом, якого приєднуються гіпертензія, недостатність нирок та ознаки поразки інших органів. У скрутних випадках показано біопсія нирки.

>Диабетическийгломерулосклероз У першій стадії характеризується наявністю ізольованого сечового синдрому, котрі можуть супроводжуватися зниженнямгликозурии ігипергликемии. Іноді задля встановлення природи захворювання необхідна пункційна біопсія нирок. Свідчення для біопсії нирок хворий на цукровий діабет виникатимуть у разі, коли виходячи з одних клінічних даних не можна виключити гломерулонефрит чи пієлонефрит.

>Подагрическая нефропатія, що виникає і натомість поразки суглобів, на ранніх стадіях характеризується стійкою або перемежованоїпротеинурией, інодіцилиндрурией,уратурией. За наявностіконкремента можна знайтиеритроцитурия абогематурия. Через схильність до вторинному інфікування нерідко визначаєтьсялейкоцитурия. У крові підвищений вміст сечовий кислоти.Дифференциальную діагностикуподагрической нефропатії доводиться провести з поразкою нирок за інших захворюваннях суглобів, зокрема за ревматоїдному артриті. Проподагрическомгенезе нефропатії свідчитьприоступообразний характер біль у суглобах, дані рентгенологічного дослідження (остеопороз, освіту конкрементів в сечових шляхах), підвищений вміст у крові сечовий кислоти, наявність подагричних вузликів (>тофусов).

При серцевої (застійної) нирці сечовий синдром характеризуєтьсяпротеинурией, невеличкийеритроцитурией, високої відносної щільністю сечі, зниженнямклубочковой фільтрації, зниженням фільтрації і підвищенняканальцевойреабсорбции натрію і хлору.

Диференціювати сечовий синдром при серцевої нирці в хворих з на ревматичний поразкою серця й іншимидиффузними захворюваннями сполучної тканини доводиться згломерулонефритом. Про наявність серцевої нирки свідчить позитивна динаміка сечового синдрому у зв’язку з зменшенням недостатності кровообігу. Можливо поєднання гломерулонефриту та серцевої нирки.

>ГИПЕРТЕНЗИВНЫЙ СИНДРОМ ПРИЗАБОЛЕВАНИЯХПОЧЕК

Артеріальна гіпертензія одна із найчастіших симптомів при захворюваннях нирок. Відповідно до сучасними уявленнями, патогенез її складний і включає взаємодія ряду факторів: порушенняренинангиотензинальдостероновой системи таводно-електролитного обміну, вироблення простагландинів, збільшення серцевого викиду.

Причинами, викликаютьсимптоматическую гіпертензію, нирковий чинник займає місце.

>Почечная гіпертензія характеризується підвищенням як систолічного, і діастолічного артеріального тиску.

>Причинние варіанти ниркової гіпертензії й освоєно основні патогенетичні механізми, що призводять до підвищення артеріального тиску, викладені у розділі «Гіпертонічна хвороба».

Гострий гломерулонефрит супроводжується гіпертензією в 60—75 % випадків.Дифференциальная діагностика гіпертензії при типовомуполисиндромном варіанті гострого гломерулонефриту не складна. Значні складно в окремих випадках гострого гломерулонефриту ?