Синдром емоційного вигорання в діяльності педагога

Лекція для педагогів
«Профілактика синдрому
емоційного вигорання»
Чи знайомий вам стан, коли несподівано відчуваєш себе дуже стомленим, з*являється вкрай дивне відчуття, ніби всередині щось зломилося: до всього байдуже, усе дарма? Робота, яка так подобалася, якій віддавався без останку, без якої не уявляв своє життя, тепер не тішить, а дратує, спілкування з дітьми викликає негативні емоції. У голові лише одна думка: скоріше б закінчився робочий день! Удома теж нічого не хочеться, навіть спілкуватися з близькими…
Багато хто, мабуть, перебував у подібному стані. Психологи назвали його синдромом емоційного вигорання.
Під синдромом емоційного вигорання розуміють емоційне виснаження та спустошення, спричинена власною роботою. Він розвивається на тлі хронічного стресу, призводить до виснаження емоційно – енергетичних і особистісних ресурсів людини. Синдром професійного вигорання – це небезпечне професійне захворювання тих, хто працює з людьми: педагогів, лікарів, соціальних працівників, психологів. Відомий американський психолог Христина Маслач, яка одна з перших почала досліджувати цю проблему, стверджувала, що емоційне вигорання – це плата за співчуття.
Професія педагога вирізняється низкою специфічних особливостей, головною з яких є безумовне спілкування з дітьми, а також вольовий стимул, який постійно спонукає до практичної педагогічної діяльності. Освітня діяльність не має фіксованого обсягу і загальноприйнятих критеріїв оцінки результативності, але потребує творчості, активного функціонування свідомості, постійної роботи над собою, удосконалення та поповнення знань, що часто призводить до емоційного перенапруження.
Тож головними причинами професійного вигорання педагогів є:
– стрес, спричинений великою кількістю вимог;
– неспокійна обстановка на роботі, що потребує стійкої уваги і напруги;
– не завжди розумна організація праці;
– неувага до свого здоров’я.
З огляду на те, що психологічна перевтома призводить до зниження якості освітнього процесу, погіршення психологічного клімату в групі, а отже, і емоційного стану дітей, дуже важливо завчасно попередити виникнення синдрому емоційного вигорання.
Ознаки емоційного вигорання:
1. Зниження самооцінки, яке виявляється в таких станах, як – от:
– брак позитивних емоцій, деяка відчуженість у взаємостосунках з членами родини, колегами (часто так трапляється, що напарник починає дратувати, вам здається, що лише ви виконуєте майже всю роботу на групі);
– стан тривоги, незадоволення (повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «Дайте мені спокій!»);
– безпорадність та апатія, яка з часом може перерости в агресію та відчай.
2. Відчуття самотності, що виявляється:
– у непорозумінні з дітьми та їхніми батьками, неприхильних відгуках про декого з них у колі колег;
– у неприязні безпосередньо до дітей – спочатку це неприхована антипатія, а потім і вибух роздратування;
– у неможливості нормального емоційного контакту з дітьми та колегами.
3. Емоційне виснаження, яке виявляється:
– у зниженні ціннісного ставлення до життя;
– у байдужості до всього, навіть до свого особистого життя;
– у втомі, апатії та депресії, що з часом призводить до розвитку серйозних хвороб – гастриту, мігрені, гіпертензії, синдрому хронічної втоми тощо.
Вигорання відбувається поетапно і містить три стадії: напруга – опір – виснаження. Кожна стадія характеризується відповідними ознаками, зокрема:
– напруга – педагогу бракує позитивних емоцій, що призводить до зниження самооцінки;
– опір – педагог намагається відмежуватися від неприємних вражень, та поступово у нього з*являється відчуття самотності;
– виснаження – педагогу байдуже до роботи й особистого життя, бо він емоційно виснажений та спустошений.
Найбільш високі показники емоційного вигорання мають педагоги зі стажем від 10 до 15 років. Вважається, що це пов*язано із кризою середнього віку. Саме в цьому віці людина вперше озирається назад, замислюється над тим, чого досягла, оцінює свої професійні досягнення. Якщо їй здається, що вона не досягла певних успіхів (велика зарплата, статус, посада), свідомо чи ні, людина починає відчувати емоційний дискомфорт, психічну напругу, незадоволення працею, перевтому.
У педагогів зі стажем до 5 років причиною емоційного вигорання вважають невідповідність очікувань та реальної дійсності.
У педагогів зі стажем роботи понад 20 років вигорання пов*язують з віковими особливостями. Адже саме на цьому віковому етапі перед педагогом постає питання: «А навіщо я працюю?» Якщо він вдало його розв*яже, то у віці 50 – 55 років переживає нове піднесення творчих сил.
Найстійкішою до синдрому емоційного вигорання виявилася група педагогів зі стажем 15 – 20 років. Свої діти дорослішають, і з*являється можливість більше уваги та часу приділяти саме особистому та професійному життю, що сприяє оновленню переживань, появи відчуття повноти життя.
Тож емоційне вигорання розвивається не через довготривалу діяльність, а в результаті вікових та професійних криз людини, до яких призводять певні її особистісні та організаційні якості.
Прийоми швидкого реагування при стресі
– усміхнутися, пожартувати;
– пригадати щось радісне, гарне, приємне (радісну подію, приємну ситуацію, гідний вчинок);
– виконати певні рухи на кшталт потягування;
– звернути увагу на цікаву подію чи помилуватися пейзажами за вікном;
– розглянути квіти, фотографії, що знаходяться у приміщенні;
– уявити, що ти «купаєшся» в сонячних променях;
– виконати вправи з релаксаційного дихання;
– висловити кому – небудь комплімент або похвалити когось.
Вправи керованого дихання
Заплющіть очі, глибоко вдихніть і повільно видихніть. Скажіть подумки:
«Я – Лев» – глибоко вдихніть і повільно видихніть;
«Я – камінь» – глибоко вдихніть і повільно видихніть;
«Я – квітка» – глибоко вдихніть і повільно видихніть;
«Я – спокійна» – глибоко вдихніть і повільно видихніть.
Релаксація «Тихе озеро»
Заплющіть очі… Ви біля тихого чудового озера. Чутно лише ваше дихання та плескіт води. Сонце яскраво світить, і це змушує вас почуватися краще і краще. Ви відчуваєте, як сонячні промені зігрівають вас. Ви чуєте спів пташок та цвірінькання коників. Ви спокійні. Сонце лагідно вас пестить, повітря чисте та прозоре. Ви спокійні та нерухомі, як цей тихий ранок. Ви почуваєтеся щасливими, вам не хочеться рухатися. Кожна клітинка вашого тіла насолоджується спокоєм та сонячним теплом. Ви відпочиваєте…
Тест
«Стан вашої нервової системи»
Інструкція: обведіть кружечком одну із чотирьох цифр у графах таблиці навпроти кожного запитання залежно від відповіді на нього. Потім підрахуйте набрану суму.
Запитання | Ні | Не часто | Так | Дуже часто |
Чи часто ви буваєте роздратовані, нервуєте, відчуваєте занепокоєння? | 3 | 5 | 10 | |
Чи часто у вас прискорений пульс та серцебиття? | 2 | 3 | 6 | |
Чи часто ви швидко стомлюєтеся? | 2 | 4 | 8 | |
Чи страждаєте підвищеною чутливістю до шуму, шарудіння або світла? | 2 | 4 | 8 | |
Чи бувають у вас різкі зміни настрою, виникає почуття невдоволення? | 2 | 3 | 6 | |
Ви спите неспокійно, часто прокидаєтеся? Страждаєте безсонням? | 2 | 4 | 8 | |
Чи страждаєте ви надмірним потовиділенням? | 2 | 3 | 6 | |
Чи затікають у вас м*язи? Чи відчуваєте незвичне лоскотання, сіпання у суглобах? | 2 | 4 | 8 | |
Чи забудькуваті ви, часто не можете сконцентрувати увагу? | 2 | 4 | 8 | |
Чи страждаєте ви від свербежу? | 2 | 3 | 6 | |
Чи необхідно вам у вашій професійній діяльності бути завжди на «висоті»? | 2 | 4 | 8 | |
Чи часто ви буваєте в поганому настрої, проявляєте агресивність? Чи швидко ви втрачаєте самовладання? | 2 | 4 | 8 | |
Чи ховаєте ви неприємності в собі? | 2 | 4 | 8 | |
Чи відчуваєте ви невдоволення самим собою та навколишнім світом? | 2 | 4 | 8 | |
Чи палите ви? | 2 | 5 | 10 | |
Чи трапляються у вас неприємності? Чи мучать вас страхи? | 2 | 4 | 8 | |
Ви недостатньо буваєте на повітрі? | 2 | 4 | 8 | |
Чи бракує вам можливості «розрядитися», набути душевної рівноваги? | 2 | 4 | 8 |
0 – 25 балів: ця сума може вас не турбувати. Але зверніть увагу на сигнали вашого організму, спробуйте усунути слабкі місця;
26 – 45 балів: приводу для занепокоєння немає. Але не ігноруйте попереджувальні сигнали. Зважте, що ви можете зробити для свого організму.
46 – 60 балів: ваша нервова система ослаблена. Для поліпшення здоров*я необхідно змінити спосіб життя. Проаналізуйте запитання та відповіді на них. Так ви визначитися з напрямом необхідних змін;
Понад 60 балів: ваша нервова система виснажена. Необхідно терміново вжити заходів. Обов*язково зверніться до лікаря.
Источник
ВСТУП
Актуальність роботи зумовлена ??тим, що емоційне вигорання – часта проблема педагогів. Воно проявляється наростаючим емоційним виснаженням, яке веде і до особистісного дискомфорту у фахівців, і до серйозного зниження ефективності праці. Основне джерело цих явищ – стресові ситуації на робочому місці, що вимагають значних емоційних затрат. Якщо ці витрати не компенсуються належним чином – або внаслідок особистих особливостей співробітника, або через погані умов праці – неминуче розвиваються прояви тривоги, відстороненості та емоційного виснаження.
Професія вчителя, педагога, – одна з найдавніших. У ній акумульовано тисячолітній досвід спадкоємності поколінь. По суті, педагог – це сполучна ланка між поколіннями, носій суспільно – історичного досвіду.
У мінливому світі професій, загальна кількість яких налічує кілька десятків тисяч, професія вчителя залишається незмінною, хоча її зміст, умови праці, кількісний і якісний склад постійно змінюються.
В даний час гостро стоїть проблема зниження престижу педагогічної праці, його суспільної значимості, погіршення умов роботи, що, безсумнівно, призводить до нестачі молодих фахівців у системі освіти.
Випробування на емоційну міцність проходять не всі. У багатьох розвиваються специфічні види професійних захворювань. Одним з яких є синдром емоційного вигорання, що виявляється в підвищеному рівні тривожності, і низькому рівні стресостійкості, і як наслідок, – розвитку психосоматичних захворювань: хвороб серця, кишкових розладів, неврозів …
Об’єкт синдром емоційного вигорання.
Предмет дослідження: особливості синдрому емоційного вигорання педагогічних працівників
Мета дослідження – вивчити синдром емоційного вигорання у педагогів і методи його психогігієни і профілактики.
Для реалізації мети були поставлені наступні завдання:
вивчити проблему емоційного вигорання в літературних джерелах;
розглянути розвиток підходів до розуміння явища стресу, його природи і проявів
вивчити підходи до визначення емоційного вигорання як специфічного результату дії стресу. Визначити фактори його виникнення, особливості.
виявити ключові особливості професії вчителя, пов’язані з ризиком емоційного вигорання.
відібрати комплекс методик, що дозволяють виявити причини розвитку синдрому емоційного вигорання педагогів;
визначити способи і засоби профілактики та усунення РЕВ.
Гіпотеза дослідження: рівень емоційного вигорання у професійній діяльності педагога взаємопов’язаний з вираженістю різних стратегій совладания зі стресом і задоволеністю роботою.
Методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури,
Теоретична значимість полягає в проведеному аналізі різних підходів до стресу і емоційного вигорання педагога, об’єднанні даних поглядів в загальну систему, здатну виступити основою для вирішення практичних завдань профілактики вигорання. К.Маслач емоційне вигорання педагог
Практична значимість дослідження. Отримані в ході теоретичного дослідження літературних джерел результати використані для розробки рекомендацій і системи психогігієнічних, профілактичних та психокорекційних заходів, що забезпечують збереження і зміцнення психічного здоров’я педагогів.
Новизна цього дослідження зумовлена ??тим, що на основі аналізу та синтезу різних підходів були запропоновані основи комплексної моделі стресу і емоційного вигорання в контексті роботи педагога.
ГЛАВА I. Теоретичні підходи до вивчення синдрому емоційного вигоряння У ПРОФЕСІЇ ПЕДАГОГА
1.1 Теоретичний аналіз проблеми формування синдрому емоційного вигорання
Однією з серйозних проблем сучасної школи є емоційне вигорання педагогів, якому піддаються найчастіше люди старше 35-40 років. Виходить, що до того часу, коли вони накопичать достатній педагогічний досвід, а власні діти вже підростуть і можна чекати різкого підйому в професійній сфері, відбувається спад. У людей помітно знижується ентузіазм в роботі, пропадає блиск в очах, наростає негативізм і втому. Існують ситуації, коли талановитий педагог стає профнепридатним з цієї причини. Іноді такі люди самі йдуть зі школи, змінюють професію і всю решту життя нудьгують по спілкуванню з дітьми.
Стану емоційного вигорання зазвичай відповідають такі почуття, думки, дії.
Почуття: втома від усього, пригніченість, незахищеність, відсутність бажань, страх помилок, страх невизначених неконтр…
Источник
Синдром емоційного вигорання у педагогів
Інтерактивна профілактична програма
Мета: відновити уявлення про синдром “емоційного вигорання”, його негативний вплив на особистість педагога, формувати вміння проводити само діагностику СЕВ і застосовувати природну регуляцію та саморегуляцію психоемоційного стану.
Вступ.
Ведучий. Доброго дня всім присутнім у цій аудиторії! Сьогодні ми будемо учасниками інтерактивної програми “Синдром емоційного вигорання у педагогів та шляхи його профілактики”.
Ця тема, я впевнена,
хвилює все людство, особливо педагогів і тих, хто з ними працює. На нашому зібранні ви отримаєте матеріал, який зможете застосовувати у роботі зі своїми педагогічними працівниками, а також особисто для себе.
Ми виконуватимемо вправи на саморегуляцію та розслаблення, будемо самостійно здійснювати діагностику та профілактику емоційного вигорання.
Але насамперед потрібно пригадати, що ж таке “синдром емоційного вигорання”.
Мозковий штурм “СЕВ – це…” (робота у групах)
Мета: активізація знань про синдром емоційного вигорання.
Учасники об’єднуються у 3 – 4 групи за кольорами
смужок, які лежать перед ними. Кожна група пропонує визначення СЕВ (1хв).
Ведучий. Отже, СЕВ – це синдром, що розвивається внаслідок безперервного впливу на людину стресових ситуацій і призводить до душевної, фізичної, інтелектуальної перевтоми та виснаження.
Уперше поняття СЕВ (синдром “емоційного вигорання”) увів американський психолог Дж. Фрейденберг 1974 року. Чому саме педагоги страждають на емоційне вигорання? Бо основним джерелом вигорання є спілкування з людьми, і школа – найбільший осередок конфліктних випадків.
Саме педагогічна діяльність насичена різними напруженими ситуаціями. До них належать:
Взаємодія вчителя з учнем; Ситуації, що виникають при взаємодії з колегами та адміністрацією (перевантаження дорученнями, надмірний контроль тощо); Ситуації спілкування вчителя з батьками.
Важко навчити учнів ділитися з товаришами, заступатися за слабших,
Просити вибачення за свої погані вчинки й не повторювати їх, виправляти помилки і не бути руйнівником, якщо найближчі дитині люди – Мама і тато – сповідують теорію “переступити через інших”. І декотрі з батьків готові розірвати вчителя на шматки за те, що дитина може запитати вдома: “А чи правильно ви живете, мамо і тату?”.
Звичайно, життя розсудить дорослих, відкриває істині буття. А поки що педагогові потрібно чимало мужності й сил, аби щоденно усміхненим заходити до класу, обіймати поглядом усіх своїх милих, унікальних “чомучок”, дарувати їм любов і мудрість.
Мало хто з учителів витримує таке напруження. Професійне вигорання є наслідком некерованого стресу, викликаного спілкуванням у професійній діяльності.
В окремих випадках напруження сягає критичного рівня, і вчитель втрачає самовладання, що неприпустимо у педагогічному процесі.
Це явище проявляється в пасивно-захисній (сльози) або в агресивній формі (крик, нервове ходіння по класу, різкий стукіт по столу тощо). Ще гіршим є зовнішнє стримування емоцій, тоді як усередині відбувається сильний емоційний процес, який не сприяє заспокоєнню, а навпаки – підвищує емоційне напруження й негативно позначається на здоров’ї.
Отже, емоційному вигоранню передують негативні емоції професійного та особистого життя.
Вправа “Баланс реальний і бажаний”
Мета: з’ясувати, чи є відмінності між реальним і бажаним співвідношенням важливих сфер діяльності особистості (професія, особисте життя, хатня робота), наскільки ці відмінності суттєві. Подивитися на власні стосунки з професією ніби збоку, визначити своє ставлення до ситуації, що склалася, пробачити актуальні проблеми та “перекоси” в розподілі психічної енергії.
Ведучий. Орієнтуючись на внутрішні відчуття, у першому колі секторами відмітьте, як зараз співвідносяться у вашому житті фах (професійне життя), хатня робота, особисте життя (подорожі, відпочинок, захоплення). У другому колі зобразіть бажане співвідношення відповідних сфер життя.
Що менше відмінностей між двома колами, то впевненіше можна стверджувати, що з розподілом психічної енергії у вас усе в нормі. Якщо відмінності між зображеними секторами першого і другого кола суттєві, є більше підстав вважати, що у вас може розвинутися емоційне вигорання, що психічна енергія у вашому житті розподіляється не так, як би ви цього хотіли.
Мозковий штурм (робота у групах)
Мета: активізувати знання про симптоми та складові СЕВ.
Учасники об’єднуються у 2 – 4 групи за кольорами прямокутних стікерів. Перші дві групи пропонують перелік симптомів емоційного вигорання, інші дві – складові СЕВ (3 – 5 хв).
Симптоми СЕВ:
Поведінкові (небажання йти на роботу, бачити учнів, часті запізнення, формальне виконання обов’язків); Афективні (втрата почуття гумору, підвищена дратівливість, байдужість, пригнічений настрій); Когнітивні (думки про зміну професії, слабка концентрація уваги, сумніви в корисності роботи); Фізіологічні (порушення сну, зміна апетиту, схильність до інфекційних захворювань, головні болі, проблеми з травленням).
Складові синдрому вигорання:
Емоційне виснаження (відчуття спустошеності й незадоволення, викликане власною професійною діяльністю) виникає при перевантаженні, гніві та депресіях, на уроках коли учні не слухаються; Деперсоналізація (байдуже, негуманне, цинічне ставлення до людей, із якими працюєш); Редукція фахових досягнень (виникнення відчуття некомпетентності у своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній).
Пригадавши симптоми та складові, можна говорити про стадії СЕВ, які на основі цих симптомів виникають.
СтадіїСЕВ
І стадія. Усі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі – через
Турботу про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу.
Залежно від характеру діяльності, сили нервово-психічних навантажень і особистісних характеристик спеціаліста перша стадія може формуватися протягом 3 – 5 років.
ІІ стадія. Зниження інтересу до роботи, потреби у спілкуванні (зокрема і з близькими): “не хочеться бачити” тих, із ким спеціаліст працює, “у четвер відчуття, що вже п’ятниця”, тиждень триває нескінченно, прогресування апатії до кінця тижня, поява стійких соматичних симптомів (немає сил, енергії, особливо наприкінці тижня, головні болі увечері, часті застуди, підвищена дратівливість). Симптоми проявляються регулярніше, затяжні й важко піддаються корекції. Людина може почуватися виснаженою після доброго сну і навіть по вихідних.
Час формування – 5 15 років.
ІІІ стадія. Ознаки і симптоми є хронічними. Можуть розвиватися фізичні та психологічні проблеми (виразки шлунку, депресія).
Людина починає сумніватись у цінності своєї роботи, професії та самого життя. Характерна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігаються порушення пам’яті та уваги, сну особистісні зміни. Посилюється прагнення до усамітнення.
Стадія може формуватися 10 – 20 років.
Знаючи складові емоційного вигорання, його стадії та симптоми, можна зробити само діагностику емоційного вигорання. Для цього скористаємося аркушами самодіагностики.
Loading…
Источник