Синдром системної запальної відповіді хірургічних хворих
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра хірургії № 1
Методична розробка
до практичного заняття з дисципліни “Хірургічні хвороби з дитячою хірургією та онкологією” для студентів 6 курсу медичного факультету
Модуль № 4. “Симптоми та синдроми в хірургії”
Змістовий модуль № 7. “Загальні питання хірургії ”.
Тема № 3. “Синдром системної запальної відповіді у хірургічних хворих. Патогенез, значення при різних захворюваннях і травмах. Лікувальна тактика ”
Обговорено і затверджено
на методичній нараді кафедри
«_9__»__червня_2010 р.
Протокол № __8__
Завідувач кафедрою
Професор_________ Грубнік В.В.
Одеса – 2010
1. Тема практичного заняття: “Синдром системної запальної відповіді у хірургічних хворих. Патогенез, значення при різних захворюваннях і травмах. Лікувальна тактика” – 6 год.
^ Необхідність чіткішого визначення важких захворювань, що асоціюються з інфекцією, і станів, які клінічно схожі з важкою інфекцією, а також розуміння, що, швидше, системне запалення, а не інфекція, приводить до розвитку поліорганної недостатності, сприяло затвердженню термінології на погоджувальній конференції в 1992 р. (American College of Chest Physicians/Society of Critical Care Medicine Consensus Conference), що набула найбільш широкого поширення у всьому світі. R. Bone і соавт. запропонували термін «синдром системної запальної відповіді» (Systemic Inflammatory Response Syndrome, SIRS), яка включає комплексні зміни при системній активації природної імунної відповіді незалежно від причини. Передбачалося, що SIRS може викликати місцева і системна інфекція, важка травма, опіки або стерильні запальні реакції, такі як неінфікований некроз. Концепція SIRS отримала щонайширше визнання в наукових кругах, і незабаром після публікації виводів конференції практично всі дослідження, присвячені важкій інфекції, використовували або згадували критерії SIRS.
^
3.1.Загальні цілі: ознайомитися з сучасним визначенням синдрому системної запальної відповіді, його патогенезом, клінічною симптоматикою, принципами синдромального лікування.
^ формування професіонально значущої особистості лікаря.
Підкреслити значення різних хірургічних шкіл у розробці сучасних методів діагностики та лікування синдрому системної запальної відповіді.
^
1) виявляти анамнестичні та клінічні об’єктивні ознаки захворювань, що привели до розвитку синдрому системної запальної відповіді;
2) знати основні принципи діагностики критеріїв синдрому системної запальної відповіді та проводити диференціальну діагностику його причин;
3) знати покази до різних методів лікування синдрому системної запальної відповіді
^
1) призначити план обстеження з використанням лабораторних, рентгенологічних, ендоскопічних методів обстеження.
2) надати екстрену консервативну допомогу хворим з синдромом системної запальної відповіді
^
| № п/п | Дисципліни | Знати | Вміти |
1 | І. Попередні дисципліни | ||
| 1. Анатомія, гістологія | Будова судинної системи, мікроциркулярного русла, іммунокомпетентних органів. | Вміти визначити основні зони розвитку патологічних реакцій при синдромі системної запальної відповіді. | |
| 2. Фізіологія та патофізіологія | Особливості кровообігу та мікроциркуляції при синдромі системної запальної відповіді | Вміти інтерпретувати порушення гемодінамики у хворих при синдромі системної запальної відповіді.. | |
| 3. Біохімія | Біохімію імунологічних та медіаторних реакцій при синдромі системної запальної відповіді. | Вміти інтерпретувати дані лабораторних досліджень при діагностиці синдрому системної запальної відповіді.. | |
| 4. Фармакологія | Механізм дії препаратів, що використовуються у лікуванні синдрому системної запальної відповіді. | Призначити синдромальне лікування при синдромі системної запальної відповіді. | |
| 5. Мікробіологія | Основні збудники сепсису та системної запальної реакції бактеріального генезу | Провести бактеріоскопію біопсійного матеріалу, вмісту рани з метою визначення характеру бактеріальної інвазії | |
| 2 | Наступні | ||
| 1. Анестезіологія та реанімато-логія | Знати особливості клінічної картини та діагностики при поліорганній недостатності. | Вміти провести диференціаль-ний діагноз захворювань, що привели до поліорганної недостаності, призначити синдромне лікування. | |
3 | ІІ. Внутрішньо-предметна інтеграція | ||
| 1. Сепсис у хворих на гостру хірургічну інфекцію | Ознаки гострої хірургічної інфекції, та її розповсюдження та маніфестації у вигляді системної реакції | Інтерпретувати дані огляду, об’єктивного обстеження біохімічних та бактеріологічних досліджень, дані ультразвуко-вого та ендоскопічного дослідження. | |
| 2. Гострі хірур-гічні захворю-вання живота та грудної клітки | Знати основні види хірургічної патології, які можуть привести до синдрому системної запальної відповіді. | Цілеспрямовано зібрати анам-нез, вміти знайти ознаки гострих хірургічних захворювань при лабораторному та інструментальному обстеженні. | |
| 3. Грампозитив-ний та грамнега-тивний сепсис у хірургічних хворих | Знати клінічну картину, диференціальну діагностику та принципи лікування різних видів сепсису | Вміти обстежити хворого з сепсисом, визначити його причину, призначити лікування. |
Септичний шок – клінічний синдром, що виникає за умови системної запальної відповіді на інфекцію та проявляється порушенням здатності…
Тема №12: “Синдром гострого живота. Діагностика, диференційна діагностика І лікувальна тактика. Диференційна діагностика гострих…
Тема: «гострий апендицит. Анатомо фізіологічні відомості. Етіологія та патогенез. Класифікація. Клініка, діагностика, диференційна…
Тема №14. “Механічна жовтяниця. Причини виникнення. Діференціально діагностична тактика. Сучасні підходи до лікування. Печінкова…
Анемії (залізодефіцитна, В12-дефіцитна, фолієво-дефіцитна, гемолітична, гіпопластична, постгеморагічна). Етіологічні фактори та патогенез….
У дитини 6 міс на тім’яній ділянці голови з’явилися себорейні лусочки, на шкірі щік явища молочного струпа. Яка найбільш доцільна…
Тема №15. “Кровотечі з травного тракту. Причини виникнення, діагностика та диференціальна діагностика, лікувальна тактика”
…
Источник
У медичній термінології наших країн є поширений термін «сепсис», який має на увазі під собою загальне запалення організму і зараження крові якимсь збудником. Проте з плином часу в колах науки з’явилося поняття про синдром системної запальної відповіді, яке описує загальну запальну реакцію всього організму, яка проявляється різними комплексами симптомів і синдромів.
Синдром системної запальної відповіді – вкрай важкий стан, воно виникає при запуску імунних механізмів, і цілого комплексу складних біохімічних реакцій. Ті люди, у яких діагностується даний синдром, беззастережно госпіталізуються до відділень інтенсивної терапії та реанімації, так як ризик летального результату дуже високий.
Також високий ризик незворотних цито-хімічних імунних ушкоджень власних тканин і клітин організму, тобто для системної запальної відповіді характерним є, те, що своя ж імунна система атакує свій організм. Це відбувається не за рахунок генетичних дефектів, як при аутоімунних захворюваннях, а в результаті високої агресивності реакцій імунної системи.
З цього випливає, що «пригасити» пожежа імунної відповіді, у нас з’явиться шанс вилікувати даний синдром.
Які ж критерії діагностики використовуються?
Синдром системної запальної відповіді можна визначити за чотирма досить таки простим ознаками. Ці ознаки, так звані критерії постановки діагнозу даного синдрому.
Першим критерієм є підвищена або знижена скорочувальна діяльність серцево м’язи, яку легко визначити за частотою пульсу. Пульс буде або високим вище 100 ударів на хвилину, або низьким нижче 50 ударів на хвилину.
Другий критерій це підвищена або знижена температура тіла. Підвищенням характерним для системної запальної відповіді, буде температура 38,0 і вище, зниженим 35,0 і нижче.
Третій критерій – Частота дихання, при даному синдромі вона буде або більше 20, або менше 15.
Четвертий критерій буде заснований на лабораторній діагностиці аналізу периферичної крові, і наявність у ній або підвищеного, або пониженого вмісту лейкоцитів
Наявність як мінімум двох з чотирьох перерахованих критеріїв буде свідчити про наявність у хворого даної патології. Кожна людина може перевірити наявність трьох з чотирьох критеріїв, а значить самостійно діагностувати синдром системної запальної відповіді.
Якщо ви зуміли діагностувати це захворювання, вашим обов’язком є направити і доставити таку людину до найближчої лікарні, в якій є відділення реанімації та інтенсивної терапії.
Що може призвести до даної патології?
До даної патології можуть призвести важкі форми інфекційних захворювань, які ускладнюються попаданням збудника в кровоносну систему людини, іншими словами всі захворювання, які ускладнені сепсисом. Слід розуміти, що синдром системного запалення без сепсису можливий, а сепсис без нього немає, так як даний синдром є невід’ємною частиною патофізіологічних механізмів захворювання.
При цьому всім, можливо і наявність бактерій в крові, без синдрому системного запалення, але це також і не буде сепсисом, а буде позначатися терміном – «бактериемия». Приміром, бактериемия виникає в практично в 100% випадків при чистки зубних каменів.
Крім септичних захворювань системне запалення можливо, при великому відмирання тканин – некрозі, так як свої ж відмерлі клітини є неменшою мішенню для нашої імунної системи, ніж чужорідні мікроорганізми. Наприклад, при інфаркті міокарда, частковому некрозі серцевого м’яза, присутні симптоми системної запальної відповіді.
За таким же принципом некрозу власних тканин запуск даного синдрому можливий при патологіях шлунково-кишкового тракту, органів дихання, великих некрозах м’язів, опіках.
Особливо часто і важко даний синдром виникає і протікає в період новонародженості. Діти грудного віку мають не стійку імунну систему, за рахунок чого сильно схильні згубної дії будь-яких запальних процесів протікають в їх організмах.
У новонароджених до таких станів найчастіше призводить внутрішньоутробне інфікування. Виходячи з цього, дуже важливим є ставлення до здоров’я вагітних жінок.
Лікування
У відділеннях реанімації та інтенсивної терапії лікування даного синдрому проводиться згідно з затвердженими протоколами. Які включають в себе застосування препаратів, які знизять силу системного запалення, в основному це гормональні стероїдні препарати.
При наявності сепсису застосовується антибактеріальна терапія. Можливе призначення відразу трьох антибіотиків з різних груп з різним механізмом дії і спрямовані на найширший спектр мікроорганізмів, з наступною зміною препаратів та їх доз.
У будь-якому випадку буде проводиться дезінтоксикаційна терапія спрямована на зменшення концентрації шкідливих продуктів обміну в крові. Дезінтоксикаційна терапія – основа до зменшення навантаження для таких важливих органів як печінка і нирки.
Застосовуються препарати для поліпшення мікроциркуляції, а іноді і зовсім для підтримки реологічних властивостей крові, спрямовані на стабілізацію кислотно-основного, білково-ферментного обмінів.
У міру виявлення інших небезпечних симптомів терапія буде – симптоматичної.
Висновок
Проблема системної запальної відповіді досі не вирішена до кінця. При нинішньому рівні медицини, летальність від даної патології істотно знизилася, але при цьому все ще на високому рівні.
Чи не втішними так само є і наслідки перенесеного захворювання, так як ускладнення можуть бути обумовлені як даними синдромом, так і важким і складним лікуванням, із застосуванням дуже «агресивних» препаратів згубних для органів і систем організму.
Увага, тільки сьогодні!
Найцікавіші новини
Источник
1. Актуальність.Сепсис вважається одним з найнебезпечніших і важких ускладнень хірургічної ранової інфекції. Летальність при цьому захворюванні, не дивлячись на всі досягнення сучасної медицини, залишається дуже високою – 40-60%. Не виключено, що збільшення частоти захворюваності сепсисом, обумовлено появою нового, раніше невідомої його виду – так званого ятрогенного сепсису, який виник у зв’язку з ростом хірургічної активності – розширенням обсягу хірургічних втручань і використанням складних лікувальних діагностичних інвазивних процедур. Відсутність єдності поглядів з багатьох найважливіших питань патогенезу і лікування сепсису пояснюється не тільки поліморфізмом і вагою самого захворювання, але і складністю, багатогранністю його проявів і труднощами інтегрального аналізу. Перераховані обставини з усією очевидністю підкреслюють, що дана тема потребує подальшого вивчення і всебічному засудження.
В кінці ХХ століття на планеті зареєстровано новий вид інфекції – ВІЛ, яка специфічно вражає імунну систему людини. З кожним роком невпинно зростає кількість інфікованих і відзначається тенденція до пандемічного її поширенню. Більшість ВІЛ-інфікованих становлять молоді люди віком від 15 до 30 років, що негативно позначається на дітородному і життєвому потенціалі націй, їх працездатності і психічному здоров’ї.
Відомо, що Україна вважається центром поширення СНІДУ в Східній Європі. Станом на 1 січня 2000 року в нашій країні зареєстровано 28465 ВІЛ-інфікованих. Домінуючим шляхом передачі ВІЛ залишається парентеральний, який на Україні становить 80%, а в окремих областях коливається від 70 до 100%. Серед усіх хворих на СНІД 72,9% є “ін’єкційними” наркоманами.
ВІЛ-інфекція накладає негативний відбиток на всі сфери сучасної медицини, але її домінуючий вплив на хірургію грунтується на ряді об’єктивних особливостей цієї патології. По-перше, імуносупресія створює сприятливі передумови для розвитку хірургічної інфекції та онкологічної патології; по-друге, розвиток ВІЛ в біологічних середовищах організму екстремально загострює ризик внутрішньо лікарняного поширення інфекції, особливо в післяопераційному періоді.
З огляду на вкрай складну епідемічну ситуацію з ВІЛ-інфекцією / СНІДом та іншими інфекціями, які передаються через кров та статевим шляхом, можна прогнозувати, що з кожним разом все більше лікарів і медичних сестер у своїй професійній діяльності будуть контактувати з такими хворими, кожен раз все більше будуть наражатися на небезпеку заразитися від пацієнтів. Тому, студентам медичних вузів, майбутнім лікарям, і взагалі всім без винятку медичним працівникам необхідна компетентність, широка поінформованість щодо всіх аспектів ВІЛ / СНІДу, і, зокрема, при діагностиці хірургічної патології у ВІЛ-інфікованих. Це буде сприяти компетентному здійсненню діагностичного процесу і запобігання інфікуванню себе і медичного персоналу лікувального закладу.
2. Загальна мета заняття:
– Засвоїти методику обстеження хворого з синдромом системної запальної відповіді і з підозрою на ВІЛ-інфекцію, їх клінічні прояви, методи діагностики і принципи комплексного лікування.
Для вирішення загальної мети заняття необхідно виділити наступні
конкретні цілі і вихідні знання і вміння:
| Конкретні цілі: | Вихідні знання та вміння: |
| Вміти: Знати: | |
| 1. Володіти сучасної классіфікаціейсепсіса, методами його діагностики, планувати лікувальну програму для хворого сепсисом; 2. Визначати патогенетичні аспектиразвітія ендогенної інтоксікацііпрі хірургічної інфекції; 3. Визначати показання до проведеніюметодов детоксикації та імунокорекції; 4. Визначати ознаки СНІДу у хворих з гнійними ураженнями тканин, які страждають наркотичною залежністю | 1. Оцінювати тяжестьобщего стану хворого, інтерпретувати типи температурнихкрівих і показники основнихфізіологіческіх констант організму (каф. Норм. Фізіології) 2. Знати патогенетичні механізмивоспаленія і лихоманки (каф. Пат. Фізіології) 3. Знати загальні закономірності порушень імунної системи (каф. Патологічної фізіології). |
Примітка:інформацію, необхідну для формування вихідних знань і умінь, можна знайти в таких посібниках:
– Пяткіна К. Д., Крівошеїн Ю. С. Мікробіологія.- К. «Вища школа», 1992.-С.115-137, С.137 – 195, С. 196 – 221, С. 243 -255 та С . 388 – 391;
– Філімонов В.І. Нормальна фізіологія. – К. «Здоров’я», 1994. – С. 258 – 267, С. 422 – 440; С. 586 – 592;
– Патологічна фізіологія / за ред. М. Н. Зайка, Ю. В. Біця /.- К: “Вища школа», 1995.- С. 98-117, 211-236.
4. Щоб Ви змогли зрозуміти, чи відповідає вихідний рівень знань і умінь необхідному, пропонується виконати ряд завдань, правильність вирішення яких можна перевірити, порівнявши з еталонами відповідей:
1. Які з перерахованих мікроорганізмів частіше дають гнійні метастази?
а. стрептокок;
б. стафілокок;
в. гонококк;
м Пневмококк;
д. Кишкова паличка.
2. Дайте визначення поняттю патогенність мікроорганізмів?
a. Здатність вступати у взаємодію з тканинами макроорганізму;
б. Здатність розмножуватися і жити за рахунок тканин макроорганізму;
в. Здатність викликати розвиток інфекційного захворювання;
м Здатність виробляти сильнодіючі специфічні токсичні речовини;
д. Інтенсивність зростання кількості мікробних тіл.
3. Як називають лихоманку, коли температура різко підвищується і тримається на високих показниках від 30-60 хвилин до 2-3 годиною, а потім знижується до нормальної, і навіть нижче?
a. Інтермітуюча лихоманка;
б. Літична лихоманка;
в. Поворотна лихоманка;
м Постійна лихоманка;
д. Гектіческая (ремиттирующая) лихоманка.
4. Як називають лихоманку, коли температура тримається на високих показниках до 6-8 діб, потім критично (за 1-2 години) знижується і настає період апірексіі, який триває також 6-8 доби? Напади можуть повторюватися.
a. Інтермітуюча лихоманка;
б. Літична лихоманка;
в. Поворотна лихоманка;
м Постійна лихоманка;
д. Гектіческая (ремиттирующая) лихоманка.
5. Як називають лихоманку, коли температура тримається на досить високих показниках протягом 24 годин і декількох діб і не має тенденції до зниження?
a. Інтермітуюча лихоманка;
б. Літична лихоманка;
в. Поворотна лихоманка;
м Постійна лихоманка;
д. Гектіческая лихоманка.
6. Як називають напад хвороби, яка характеризується різким підвищенням температури, яка потім тримається на високих показниках 7-9 діб, потім раптово знижується на 2-3 ° С?
a. Інтермітуюча лихоманка;
б. Літична лихоманка;
в. Поворотна лихоманка;
м Постійна лихоманка;
д. Гектіческая (ремиттирующая) лихоманка.
7. Як при підвищенні температури тіла на 1 ° С змінюється частота серцевих скорочень?
a. Прискорюється на 10 скорочень за хвилину;
б. Сповільнюється на 10 скорочень за хвилину;
в. Частота серцевих скорочень не змінюється;
м Прискорюється на 30 скорочень за хвилину;
д. Сповільнюється на 30 скорочень за хвилину.
8. Чим принципово відрізняється будова поверхневих венозних систем нижніх і верхніх кінцівок у людини?
a. Діаметром вен;
б. Протяжністю і великою кількістю колатералей;
в. Відсутністю зв’язку з глибокої венозної системою;
м Наявністю клапанів;
д. Відсутністю м’язового шару венозної стінки.
4. Після засвоєння необхідних вихідних знань і умінь переходьте до вивчення теоретичних питань, на основі яких можливе виконання цільових видів діяльності:
1. Сепсис, класифікація, клініка, діагностика, лікування.
2. Ендогенна інтоксикація при хірургічній інфекції.
3. Лімфангіт, лімфаденіт. Причини, клініка, діагностика.
4. Тромбофлебіт, флеботромбоз. Причини, діагностика, лікування.
5. Хірургічні аспекти СНІДу.
5. Для вивчення вищенаведених теоретичних питань рекомендуємо використовувати наступні джерела:
Основна література:
– С. В. Петров Загальна хірургія.- Санкт-Петербург: Пітер, 2002.- С. 607-620.
– Загальна хірургія // За ред. С. П. Жученка, М. Д. Желібі, С. Д. Хіміча.-К.: Здоров’я, 1999. – С. 374-383.
Додаткова література:
– П. Черенько, Н. Н. Ваврик Загальна хірургія. – К .: «Здоров’я», 1999. – С. 366-378.
– В. Я. волколаков Загальна хірургія.- Рига. – «Звайгзне», 1989.-с.364 – 357, с.427 – 438;
– Кузін М. І., Костюченок Б. М. Рани і ранова інфекція. М. «Медицина», 1990, С. 424 – 526.
– М. П. Павловський та співавт. СНІД у хірургічній клініці // Тернопіль, «Укрмедкнига», 2001, 134 С.
– Матеріали лекцій;
З Х Е М А | Необхідний інформаційний матеріал.
Короткі методичні вказівки до самостійної роботи студентів. | Тема № 20. Гострі гнійні захворювання кісток, суглобів, синовіальних сумок і кисті. | Необхідного, пропонується виконати ряд завдань, правильність рішення | Після засвоєння необхідних вихідних знань і умінь переходьте до | Короткі методичні вказівки до самостійної роботи студентів. | Тема № 21. Гостра та хронічна специфічна хірургічна інфекція | Загальна мета заняття. | Необхідного, пропонується виконати ряд завдань, правильність рішення | Необхідний інформаційний матеріал. | Короткі методичні вказівки до самостійної роботи студентів. |
Источник