Гіпертермічний синдром у дітей лікування

Гіпертермічний синдром являє собою патологічну лихоманку, справжні причини якої слід встановити як можна швидше. Розвивається зазвичай у дітей дошкільного віку, зрідка у дітей-підлітків. У дорослих зустрічається в поодиноких випадках. Проявляється зазвичай температурою понад 39,5 градусів і супроводжується неадекватною реакцією всього організму, чим відрізняється від звичайного підвищення температури.

Чим небезпечна патологічна лихоманка?

Під час гіпертермії відбувається підвищена віддача зайвого тепла в зовнішнє середовище, активізується система потовиділення. Організм втрачає багато рідини, що йде на самоохолодження, тому необхідно її постійне поповнення. Налагоджена система метаболізму може давати збій, а циркуляція крові збивається зі свого циклу. Відбуваються порушення гемодинаміки, можуть з’явитися симптоми набряку мозку, а в особливо важких випадках — поліорганна недостатність. Остання вкрай небезпечна і часто закінчується летальним результатом. Тому при гіпертермічному синдромі у дітей потрібно надати оперативну допомогу. Це важливо для формування найбільш сприятливого прогнозу.

Гіпертермічний синдром по МКБ-10

Різкий підйом температури тіла на тривалий період без видимих на те причин позначається терміном «лихоманка невідомого походження». Ще використовується поняття «гіпертермічний синдром» (код МКБ-10 – R50). Тривати це може до 20 днів, а обстеження не приносять плодів.

Післяопераційна лихоманка

Одна з найгірших різновидів гіпертермії розвивається у малюків до трьох років саме в післяопераційному періоді, цей стан носить назву синдром Омбреданна. Вона може свідчити про початок септичного ураження в організмі, тому за станом цих малюків потрібно стежити особливо ретельно.

Причини синдрому у дітей

Гіпертермія — це не хвороба, а наслідок боротьби з нею. Підвищення температури означає, що організм бореться з бактеріальної або вірусної інфекцією, активно виробляючи захисні антитіла. При високій температурі тіла багато мікроби і віруси втрачають здатність до розмноження. Виходячи з цього не варто збивати температуру нижче за відмітку 38,5 C. Організм повинен сам протистояти хворобі, але за умови, що центральна нервова система не пошкоджена і в анамнезі відсутня наявність судомного синдрому. Але при підозрі на гіпертермічний синдром і температурі «під 40» потрібна невідкладна допомога. Якщо справжню причину синдрому вчасно не виявити, то в більшості випадків можливий смертельний результат. Патологічна лихоманка швидко прогресує, тому неймовірно небезпечна.

Гіпертермічний синдром разюче відрізняється від звичайної лихоманки, яка зазвичай виникає при попаданні в організм інфекції. Така лихоманка зачіпає важливі функції організму і при відсутності лікування не проходить безслідно. Реакція організму відбувається занадто різко і неадекватно. Подібний стан може виникнути з ряду причин, наприклад:

ГРВІ;
грип;
краснуха;
вітряна віспа;
сепсис;
кір;
гепатит;
ботулізм;
гострий цистит;
тиреотоксикоз;

І це далеко не всі можливі причини, діагностувати які може лише спеціаліст шляхом повного обстеження. Обов’язково потрібно здача аналізів крові і сечі, без них діагноз буде в корені невірний.

Крім інфекційних та генетичних захворювань, гіпертермічний синдром може бути викликаний неврологічними порушеннями, травматичними наслідками, рак мозку і просто генетичною схильністю. Тому в разі появи патологічної лихоманки самолікування неприпустимо.

Що відбувається з організмом при різкому стрибку температури?

Щоб компенсувати навантаження органів кровотворення під час патологічної лихоманки, дихання частішає, відбувається ацидоз крові. Порушується система тепловіддачі. Настає гіповолемія, зниження рівня калію і натрію в крові. Все це справляє вплив на центри терморегуляції, що знаходяться в гіпоталамусі, що ускладнює перебіг гарячки. Периферичні судини стискаються спазмом, порушуючи теплообмін, гіпертермія переходить у стадію «резистентної».

На тлі тривалого гіпертермічного синдрому у дітей порушується ліпідний бар’єр клітинних мембран, а це призводить до збоїв в проникності судин, що загрожує набряком мозку та іншими неприємними наслідками.

Види лихоманки, їх відмінності та надання допомоги

Гіпертермія буває червоної і білої. У першому випадку шкіра пурпурного кольору, гаряча на дотик. Температура кінцівок не відрізняється від основного. У цього типу лихоманки зазвичай сприятливий прогноз. Щоб надати допомогу, потрібно роздягнути дитину, обтерти мокрим рушником, відпоювати холодною рідиною і зробити прохолодні компреси. Дати жарознижуюче.

У другому випадку шкірні покриви набувають «мармуровість», кінцівки стають холодними. Це означає приєднання спазму кровоносних судин, що характерно при гіпертермічному синдромі у дітей. Невідкладну допомогу треба надати якомога швидше.

При білій гарячці алгоритм дій такий: відпаюванню гарячим чаєм (можна солодким), розтирання кінцівок (для нормалізації кровообігу), укутування теплою ковдрою. Потім необхідно дати дитині спазмолітик, а після переходу білої лихоманки в червону дати жарознижуюче.

Симптоми

Щоб розпізнати гіпертермічний синдром, відрізнити його від звичайної лихоманки, необхідно знати його симптоми:

різкий стрибок температури вище позначки 39,5 C;
блідість / почервоніння шкірних покривів:
млявість/збудження;
примхливість;
часте поверхневе дихання;
підвищена пітливість;
відсутність апетиту;
нудота (блювота);
можливо, діарея;
тахікардія;
зниження артеріального тиску.

Погана мікроциркуляція стає причиною набряку мозку, клінічно це проявляється судомами, галюцинаціями або маренням. У найбільш важких випадках у хворих відзначається мимовільна дефекація і сечовипускання. Гіпертермічний синдром у маленьких дітей часто ускладнюється набряком легенів. Також він може супроводжуватися болями в черевній порожнині, викликаними абдоминальными спазмами.

Діагностика синдрому

Термометрія та складання температурного листа допоможуть діагностувати гіпертермічний синдром і намітити алгоритм лікування. Вимірювати температуру потрібно:

Орально.
Ректально.
В пахвових западинах / в шкірних складках.

Дані записувати і звіряти один з одним. При гіпертермічному синдромі завмер в ректальної області обов’язково буде на 1 градус вище. Вимірювати температуру необхідно кожні 10-15 хвилин, відстежуючи її динаміку.

Особливості

Патологічну лихоманку характеризує приєднання неврологічних симптомів, що не є характерним при звичайній гіпертермії. При детальному огляді, маючи на руках необхідні результати аналізів, лікар обов’язково відзначить:

тахікардію;
прискорене дихання;
знижений артеріальний тиск;
лейкоцитоз;
ацидоз;
білок в сечі;
високий рівень ШОЕ;
диспротеінемія.

Для визначення інфекційної природи основного захворювання необхідно зробити рентген грудної області і здати спеціальні аналізи на виявлення вірусного або бактеріального збудника.

Гіпертермічний синдром: невідкладна допомога та алгоритм лікування

На жаль, прояв синдрому у дітей – явище нерідке, часто супроводжується безконтрольним прийомом жарознижуючих препаратів. Для грудних немовлят він дуже небезпечний, тому при температурі вище 39 градусів слід терміново викликати «швидку допомогу». Чим раніше дитина буде доставлений в стаціонар, тим вище ймовірність вберегти його від важких ускладнень.

Хворий повинен перебувати під невсипущим контролем медперсоналу, щоб невідкладна допомога при ускладненнях синдрому була надана швидко. До приїзду «швидкої» необхідно самостійно надати допомогу при гіпертермічному синдромі, тобто спробувати нормалізувати температуру. Різко її збивати не можна, так як серце може не витримати навантаження. Але ні в якому разі не використовуйте для цього спирт або оцет, вони небезпечні та отруйні, тим більше для незміцнілого дитячого організму!

У минулому столітті при лихоманці у дітей лікарі призначали аспірин (ацетилсаліцилову кислоту), який виявився досить небезпечний. Ближче до кінця 70-х років вчені встановили, що застосування препаратів на основі саліцилової кислоти часто супроводжується виникненням синдрому Рейє у дітей. Вивчення виявило високу смертність (до 80 %), а також величезний ризик розвитку невиліковних неврологічних порушень та когнітивних розладів у живих дітей. Тому препарати на основі саліцилової кислоти (саліцилати) були заборонені в педіатричній практиці. У наш час найбільш безпечними жарознижувальними є «Парацетамол» та «Ібупрофен».

Після постановки правильного діагнозу необхідно оперативне лікування захворювання, що спровокував гіпертермічний синдром у дитини. Як правило, проводиться терапія противірусними або антибактеріальними препаратами.

Як ліквідувати наслідки патологічної лихоманки:

для нормалізації температури застосовуються ліки з групи нестероїдних препаратів (антипіретики), але вони не завжди ефективні;
потрібно випоювання дитини спеціальними сольовими розчинами для регідратації, які обов’язково повинні бути в аптечці; при необхідності зробити такий можна самостійно, змішавши в склянці теплої води столову ложку солі і цукру; при наявності блювоти сольовий розчин вводиться внутрішньовенно в палаті інтенсивної терапії;
стероїдні препарати разом з аскорбіновою кислотою допоможуть відновити порушену мікроциркуляцію та підвищать проникність капілярів;
периферичні спазмолітики відновлять правильну циркуляцію крові;
при наявності судомного синдрому призначаються антикольвунсанты, впливають на нервові рецептори головного мозку.

Профілактика і прогноз

При гіпертермічному симптомі у дітей невідкладна допомога грає першорядну роль в сприятливості прогнозів. В іншому випадку можуть статися незворотні неврологічні порушення. Будь-яка хвороба може викликати гіпертермічний синдром, небезпечний для життя. Знизиться поріг судомної активності в головному мозку, провокуючи епілепсію. Крім того, тривала гіпертермія може стати причиною хронічної ниркової недостатності, збоїв в роботі надниркових залоз, міокардиту і т. д.

Профілактикою появи гіпертермічного синдрому у дітей є своєчасне і правильне лікування захворювань, а також особливу увагу лікарів до дітей з неврологічними порушеннями в анамнезі.

Источник

Гипертермический синдром у детей – нарушение терморегуляции со значительным повышением температуры тела и сопутствующей неадекватной реакцией со стороны внутренних органов, в частности сердечно-сосудистой и нервной системы. Проявляется гипертермией от 39,5 C° и выше, нарушениями гемодинамики, признаками отека мозга и острой полиорганной недостаточностью. Подтверждается клинически, а также по результатам термометрии и лабораторного исследования крови и мочи. Специфические методы диагностики отсутствуют. Лечение комплексное. Назначается антипиретическая, регидратационная терапия, лечение основного заболевания.

Общие сведения

Гипертермический синдром у детей – критическое состояние, угрожающее жизни ребенка. Чаще развивается у детей до 6 лет, намного реже – у подростков. При отсутствии своевременной диагностики и лечения высока вероятность смертельного исхода. Опасность состояния заключается в скорости его развития. Кроме того, во врачебной практике не всегда удается сразу заподозрить патологическую гипертермию, что позволило бы вовремя начать лечение и избежать необратимых последствий. Одной из разновидностей гипертермического синдрома у детей является злокачественная гипертермия, которая развивается всегда в послеоперационном периоде. Подобное состояние у детей до трех лет в педиатрии имеет отдельное название – синдром Омбреданна.

Гипертермический синдром у детей

Причины гипертермического синдрома у детей

Гипертермический синдром у детей, как и любое повышение температуры другой этиологии, представляет собой защитную реакцию организма, чаще всего на инфекционный агент (бактерия, вирус и др.). Только в данном случае реакция является неадекватной, с вовлечением в патогенез многих жизненно важных органов и систем. Подобное состояние развивается по множеству причин. Гипертермический синдром у детей сопутствует многим заболеваниям, сопровождающимся лихорадкой: грипп и ОРВИ, краснуха, ветряная оспа, септические состояния и т. д. Могут играть роль уже имеющиеся неврологические расстройства у ребенка, предшествующие травмы и опухоли головного мозга и др. Доказана генетическая предрасположенность.

Вследствие повышения температуры тела компенсаторно увеличивается частота дыхания, что постепенно приводит к ацидозу крови. Одновременно повышается теплоотдача путем потоотделения, вследствие чего развивается гиповолемия, и снижается концентрация ионов натрия и калия в крови. Эти и некоторые другие механизмы влияют на центр терморегуляции в гипоталамусе, что приводит к еще большему повышению температуры тела. Теплоотдача при этом снижена из-за спазма периферических сосудов, поэтому гипертермия становится резистентной. Длительное сохранение высокой температуры приводит к серьезному повреждению липидного барьера клеточных мембран, что вызывает нарушение проницаемости сосудов и приводит к отеку мозга, появлению белка в моче и др.

Симптомы гипертермического синдрома у детей

Гипертермический синдром у детей имеет ярко выраженные клинические проявления. Температура тела поднимается до критических значений – от 39,5 C° и выше. Характерно значительное ухудшение общего состояния, вялость или возбуждение. Ребенок отказывается от еды, состоянию часто сопутствует рвота. Кожа имеет серый, «мраморный» оттенок. Сначала кожные покровы остаются теплыми на ощупь, при дальнейшем сохранении гипертермии кожа становится холодной, особенно в области конечностей. Дыхание ребенка частое и поверхностное.

Отмечаются нарушения гемодинамики в виде тахикардии, пониженного артериального давления, ухудшения микроциркуляции. Последнее является основной причиной отека мозга, который в клинике гипертермического синдрома у детей проявляется тонико-клоническими судорогами, иногда – бредом и галлюцинациями. В тяжелых случаях возможно непроизвольное мочеиспускание и дефекация. Может присутствовать абдоминальный болевой синдром, связанный со спазмом сосудов брюшной полости. Гипертермический синдром у детей первого года жизни часто осложняется отеком легких.

Диагностика гипертермического синдрома у детей

Повышенная температура тела фиксируется при помощи термометрии. Изменение температуры проводится в подмышечной впадине либо между пальцами рук или ног. Также обязательной является ректальная термометрия, поскольку в постановке диагноза гипертермического синдрома у детей большую роль играет градиент температуры. При данном состоянии разница между кожной и ректальной температурой всегда составляет больше 1 C°. Патогномоничным признаком гипертермического синдрома у детей является обязательное присоединение неврологической симптоматики, что нехарактерно для обычной лихорадки. Холодные кожные покровы при повышенной температуре тела также свидетельствуют в пользу гипертермического синдрома, подтверждая централизацию кровообращения, характерную для данного состояния.

При физикальном осмотре педиатр выявляет тахикардию, учащение дыхания, пониженное артериальное давление. В общем анализе крови – лейкоцитоз и увеличение СОЭ, диспротеинемия, ацидоз. В моче обнаруживается белок. Для диагностики основного заболевания, чаще инфекционной природы, проводится рентгенография грудной клетки, лабораторное определение конкретного возбудителя в крови и моче и другие специфические исследования в зависимости от основного диагноза.

Лечение гипертермического синдрома у детей

Терапия проводится в стационарных условиях, при необходимости – в отделении интенсивной терапии. Необходима нормализация температуры тела и устранение сопутствующей симптоматики. Важно помнить, что температура должна снижаться постепенно во избежание чрезмерной нагрузки на сердечную мышцу. Если кожные покровы теплые, используются физические методы снижения температуры, например, обтирание прохладными полотенцами. В лечении гипертермического синдрома у детей используются антипиретики из группы нестероидных противовоспалительных препаратов, однако при гипертермическом синдроме у детей они могут оказаться недостаточно эффективными.

Нарушения циркуляции устраняются препаратами группы стероидов и аскорбиновой кислотой, которые в совокупности нормализуют проницаемость капилляров. Проводится регидратационная терапия: при отсутствии рвоты показано обильное питье, солевые растворы используются перорально, в остальных случаях производится внутривенное капельное введение солевых растворов. Периферические спазмолитики применяются с целью децентрализации кровообращения. Судороги купируются антиконвульсантами. Обязательно лечение основного заболевания, вызвавшего патологическое повышение температуры. Проводится противовирусная терапия и антибиотикотерапия.

Прогноз и профилактика гипертермического синдрома у детей

При своевременно начатом лечении прогноз гипертермического синдрома у детей чаще благоприятный. В случае запоздалой диагностики и тяжелого течения заболевания возможны необратимые неврологические последствия. Так, любое последующее состояние с лихорадкой часто также может развиваться патологически. Повышается судорожная готовность мозга, возможно формирование очага эпилептической активности. Другими последствиями длительной гипертермии могут быть хроническая почечная недостаточность, миокардит, нарушения функции надпочечников и др.

Профилактика гипертермического синдрома у детей обеспечивается настороженностью врачей в отношении детей с высоким риском развития патологического повышения температуры (травмы и опухоли мозга в анамнезе, неврологические заболевания и др.). Своевременно начатое лечение вирусных и бактериальных инфекций также снижает частоту развития неадекватной гипертермии.

Источник

Гіпертермічний синдром у дітей лікування

Напевно, багато батьків розуміють, що саме поняття гіпертермія позначає підвищену температуру у малюка. Звичайно ж, це привід для тривоги, тому що зміна температури є сигналом збою в нормальній роботі дитячого організму. Отже, які причини гіпертермії у дітей, що таке гіпертермічний синдром і що необхідно робити в таких випадках?

Причини гіпертермії у дітей

Лікарі гипертермическим синдромом називають глибоке порушення терморегуляції у дітей, коли температура дитячого тіла підвищується до 39 °С. При цьому шкіра дитини стає блідою, кінцівки холодними, з’являється озноб і тахікардія, задишка і збудження. Це і є симптоми гіпертермічного синдрому, коли треба вживати термінові заходи.

Причиною гіпертермії у дитини можуть бути такі фактори:

Порушення теплового балансу в екстремальних умовах, тобто перегрів.
Патології механізмів терморегуляції, в числі яких ендокринні порушення та патологія м’язів, порушення тепловіддачі випаровуванням.
Центральні збої механізмів терморегуляції. Це інтоксикація, коматозні стану, наркоз.

Підвищення температури тіла дитини є захисною реакцією організму, його мобілізацією на боротьбу з інфекціями, бактеріями, іншими чужорідними тілами, що потрапляють в організм. Температура вище 38°С — це загибель багатьох мікроорганізмів, які є патогенними.

Симптоми гіпертермії та її лікування

Існує кілька варіантів клінічних симптомів гіпертермії:

Червона лихоманка. Вона супроводжується лише порозовением шкірних покривів. Така лихоманка не вимагає термінового лікарського втручання.
Біла гарячка. Її ще називають блідою. У цьому випадку дитині характерний озноб і блідість шкіри. Якщо такий стан не лікувати, то воно перейде в гіпертермічний синдром.
Гіпертермічний синдром — це, власне, і є патологічний варіант лихоманки, коли у дитини спостерігається неадекватне підвищення температури, що супроводжується метаболічними розладами і дисфункцією внутрішніх органів.

В залежності від клінічних симптомів проводять їх відповідну терапію:

Лікування червоною лихоманки — це забезпечення дитини необхідним кількістю рідини і контроль над легкістю його одягу. Жарознижуючим засобом служить парацетамол. Якщо у дитини раніше відзначалися судоми і є неврологічні захворювання, то жарознижуючі препарати доцільно давати дітям при 38 градусах. Дозволено застосовувати препарат ібупрофен. Він крім твори жарознижуючого ефекту забезпечує і знеболюючий, протизапальний.
Лікування блідою лихоманки. В цьому випадку для лікування використовується поєднання жарознижуючих препаратів і судинорозширювальних. Після відновлення мікроциркуляції рекомендуються фізичні методи охолодження тіла. Малюка потрібно розкрити і розтерти його шкірні покриви водою температурою до 32 градусів. З цією метою раніше застосовували оцтові розтирання, але сьогодні вони заборонені зважаючи на всмоктування оцту в шкіру і появи симптомів отруєння у дитини. Можна використовувати також обдування вентилятором як фізичний метод охолодження тіла.
Лікування гіпертермічного синдрому. Температуру тіла дитини знижують комбіновано використанням фармакологічних і фізичних методів охолодження тіла. Обов’язковим компонентом лікування служить оксигенотерапія та інфузійна терапія з метою корекції водно-електролітних порушень.

Якщо у дитини температура тіла вище 40оС, то її потрібно знижувати терміново. Тіло малюка звільняють від одягу, застосовують фізичні методи охолодження. Дитині дають парацетамол, а при наявності порушень периферичного кровообігу застосовуються судинорозширювальні препарати.

Батьки повинні розуміти, що підвищення температури тіла у дитини завжди є сигналом тривоги і необхідно проконсультуватьсь з лікарем. Не можна займатися самолікуванням і відтягувати час. Це ризик для здоров’я вашого малюка.

Лікар-педіатр: Дмитрієва Г. М.

Источник