Синдром порушення кровообігу змертвіння виразки нориці
Лекція № 17
«Синдром порушення кровообігу, змертвіння, виразки, нориці»
з дисципліни : « Медсестринство в хірургії»
Викладач : Гайдамака В.К.
м. Берислав
План
1. Сухий і вологий некроз. Клінічні ознаки сухої і вологої гангрени. Лікування некрозів.
2. Гострий тромбоз і емболія,їх клінічні ознаки, профілактика і лікування.
3. Пролежні. Причини їх виникнення, клінічний перебіг, профілактика і лікування.
4. Виразки. Їх види, клінічні ознаки, консервативні та оперативні методи лікування.
5. Нориці, їх класифікація, діагностика і лікування.
6. Вади розвитку.
ЗМЕРТВІННЯ
Мета:
– знати види змертвінь, клінічні ознаки сухої і вологої гангрени; розрізняти пролежні, виразки, знати їх клінічні ознаки і методи лікування (мал. 45);
– навчитись профілактичних заходів для попередження і лікування пролежнів.
Змертвінням, або некрозом, називається місцева загибель тканин, органів
і клітин в живому організмі.
Причинами такого змертвіння є:
– безпосереднє руйнування травмівним агентом;
– розлад кровообігу і порушення трофіки.
Руйнування може бути спричинене таким шляхом:
• механічним;
• термічним;
• хімічним;
• електричним;
• токсичним;
• променевим.
1. Дія на тканини температури вищої за 45—60 °С і нижчої за -8 °С спричинює загибель клітин або навіть органів.
2. Міцні кислоти руйнують клітини, коагулюють білок, унаслідок чого утворюється сухий коагуляційний некроз.
3. Міцні луги проникають у тканини глибоко, омилюють жири і розчиняють білки, утворюється колікваційний некроз.
4. Токсини мікробів також можуть призводити до некрозу тканин (анаеробна гангрена, гангренозний апендицит тощо).
Розлади кровообігу, які спричинюють некроз, можуть бути зумовлені такими причинами:
– декомпенсація серцевої діяльності;
– тривалий спазм або облітерація судини;
– здавлення або поранення судини;
– тромбоз магістральної судини.
Окрім цього причиною порушення кровообігу можуть бути: анемія, авітаміноз, холод, голод, порушення обміну речовин, інтоксикація на тлі хронічної або гострої інфекції тощо.
Усі чинники, що спричинюють утворення некрозу, можна розділити на зовнішні — екзогенні — і внутрішні — ендогенні. Наприклад.
Зовнішні: гостра травма, тривале стиснення джгутом, здавлення петлі кишки, діяхімічних і фізичних чинників.
Внутрішні: тромбоз або тромбоемболія судини, порушення іннервації (травми спинного мозку — пролежні).
Різновид некрозу — гангрена.
Гангреною називається некроз, який настав у результаті порушення прохідності крупних судин. Гангрена буває сухою і вологою.
Суха гангрена розвивається, якщо просвіт судини (артеріальної) стає непрохідним поступово, повільно— за умови відсутності інфікування тканини. Поступово тканини ущільнюються, висушуються, зморщуються — «муміфікуються». З’являється темно-коричневе забарвлення, аж до чорного, яке виникає внаслідок розкладу гемоглобіну. Довкола некрозу утворюється чітка демаркаційна лінія (вал), що відмежовує ділянку ураження від здорових тканин. Загальний стан хворого не змінюється, оскільки токсинів усмоктується мало. Невеликі ділянки сухої гангрени можуть відторгатися самі з подальшим загоєнням.
Якщо ж приєднується мікробна флора, то процес перебігає по-іншому— утворюється волога гангрена. Однак в огрядних людей за наявності інфекції волога гангрена може утворюватись і одразу; це може бути також у хворих на цукровий діабет, при варикозному розширенні вен (порушений відтік крові, тканини пастозні).
Щоб волога гангрена розвинулась одразу, необхідні швидке закриття судини, розлад венозного відтоку і приєднання інфекції. При цьому чіткого демаркаційного валу немає, шкірні покриви сіруваті, синюшні, утворюються пухирі з кров’яним (геморагічним) вмістом і смердючим запахом. Тканини не встигають висихати, оскільки кровообіг порушився, раптово розвивається гнильна інфекція, продукти розпаду всмоктуються, наростає інтоксикація, загальний стан хворих погіршується, розвивається сепсис. Спостерігаються сильний біль в ураженій ділянці, висока температура тіла, сухий язик, низький АТ, м’який пульс, млявість.
Лікування сухих некрозів
Місцеве: профілактика розвитку інфекції і висушування тканин. Шкіру довкола некрозу обробляють антисептиками і накладають пов’язку з етиловим спиртом, борною кислотою або хлоргексидином. Після утворення чіткої демаркаційної лінії (зазвичай через 2—3 тижні) проводять некректомію в межах здорових тканин.
Загальне: для запобігання інфекційним ускладненням проводять курс антибіотикотерапії, а також комплекс заходів, спрямованих на поліпшення кровообігу в ураженому органі.
Лікування вологих некрозів
Місцеве: на ранній стадії вживають всіх можливих заходів для того, щоб перевести вологий некроз у сухий. Для цього промивають рани антисептиками (пероксид водню), розтинають кишені, набряки, накладають дренувальні пов’язки з розчинами антисептиків з обов’язковою іммобілізацією ураженої кінцівки.
Загальне: потужна антибактеріальна та дезінтоксикацийна терапія.
Якщо протягом 1—2 діб результату немає, проводиться радикальне видалення некротизованої частини органа в межах здорової тканини (висока ампутація).
Источник
X
Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT
Завантажити собі цю презентацію
Завантажити презентацію
Поняття про змертвіння, некроз, гангрену, виразку,нориці
Завантажити презентацію
Презентація по слайдам:
Слайд 1
Змертвіння, некроз, гангрена, виразка,нориці проф. Дейкало І.М.
Слайд 2
НЕКРОЗИ місцева смерть Некроз – це змертвіння тканини, або всього органа живого організму.
Слайд 3
Причинами некрозу є: Екзогенні: Дія крайніх температур. Контакт з хімічними речовинами. Ураження електричним струмом і проникаючою радіацією. Гнійно-септична інфекція Ендогенні: Розлади крово- та лімфообігу (спазми кровоносних судин, тромбози, емболії, облітерація судин, лімфостаз). Пошкодження нервів і захворювання, які приводять до порушення трофічної іннервації (сирінгомієлія, проказа). Алергічні та метаболічні розлади Хвороби крові
Слайд 4
Розрізняють: 1) коагуляційний або сухий некроз; 2) колікваційний або вологий некроз. гангрена інфаркт 3) Прямий 4) Непрямий
Слайд 8
Основні варіанти недостатності кровообігу. І Артеріальна недостатність: 1.Гострий ішемічний синдром (гостра артеріальна недостатність, ГАН). 2.Хронічний ішемічний синдром (хронічна артеріальна недостатність, ХАН). ІІ Венозна недостатність: 1. Гостра. 2. Хронічна.
Слайд 9
Гостра артеріальна недостатність найчастіше обумовлена емболією або тромбозом артерій.
Слайд 10
Емболія артерії Причини А. Ліва половина серця. 1. Пристінковий тромб як результат аритмії, інфаркту міокарда, мітрального стенозу, ендокардиту. 2. Вегетації на клапанах. 3. Сторонні тіла. 4. Пухлини. Б. Аорта. 1. Атеросклеротичні бляшки. 2. Травма з наступним тромбозом. 3. Аневризма. 4. Сторонні тіла. В. Легеневі вени. 1. Тромбоз. 2. Травми з наступним тромбозом. 3. Пухлини. Г. Права половина серця: при ДМПП і ДМШП. Д. Вени великого кровообігу: при ДМПП і ДМШП.
Слайд 12
Тромбоз артерії Тріада вірхова. А. Пошкодження судинної стінки. 1. Облітеруючий атеросклероз. 2. Артеріїти. 3. Травма. 4. Ятрогенні пошкодження судин. 5. Відмороження, дія електричного струму. Б. Зміна складу крові. 1. Захворювання крові Істинна поліцитемія. Лейкози. 2. Захворювання внутрішніх органів ( атеросклероз, пухлини). 3. Вплив лікарських препаратів. В. Порушення кровоточу. 1. Екстравазальна компресія. 2. Аневризма. 3. Спазм. 4. Гостра недостатність кровообігу. 5. Операції на артеріях.
Слайд 14
Хронічну артеріальну недостатність викликають поступове стенозування і оклюзія артерій.
Слайд 19
Причиною гострого порушення венозного кровотоку є тромбоз або тромбофлебіт магістральних вен кінцівок, до хронічної венозної недостатності призводять раніше перенесений тромбофлебіт глибоких вен, варикозна хвороба.
Слайд 20
Спеціальні методи дослідження: 1.Осцилографія. 2. Реовазографія. 3. Ультразвукова флоуметрія. 4. Термографія. 5. Контактна. 6. Радіоізотопна діагностика. 7. Контактна кольорова термографія холестеричними рідкими кристалами . 8. Полярографія. 9. Рентгеноконтрастні методи : артеріо-, флебо- та лімфографія.
Слайд 21
10. Капіляроскопія. 11.Функціонально-динамічна флебоманометрія, при якій вимірювання венозного тиску проводиться з різними динамічними пробами – пробою Вальсальви (натужування) і м”язовим навантаженням (10-12 присідань). Можна визначити прохідність глибоких вен. 12. Лабораторні дослідження (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові, тромбоеластографія, електрокардіограма) дозволяють опосередковано підтвердити діагноз захворювання, а також контролювати ефективність призначеного лікування.
Слайд 29
Некректомія виконується такими методами: механічний (ножицями, скальпелем); хімічний (протеолітичні ферменти); фізичний (ультразвук, лазеротерапія);
Слайд 30
ТРОФІЧНІ ВИРАЗКИ. Трофічні виразки є дефектом шкіри або слизової оболонки, який розвивається в результаті відторгнення некротизованої танини.
Слайд 32
Класифікація: І. Виразки, які виникають під дією зовнішніх впливів: 1. термічні опіки; 2. хімічні опіки; 3. променеві опіки; 4. електроопіки; 5. відмороження.
Слайд 33
ІІ. Виразки, які розвинулись внаслідок різних захворювань; 1. вазотрофічні (хронічна венозна та хронічна артеріальна недостатність); 2. нейротрофічні (пошкодження центральної нервової системи та периферичних нервів); 3. виразки, які виникають при хворобах обміну речовин і системних захворюваннях (колагенози, цукровий діабет, хвороби крові і кровотворних органів); 4. виразки, які виникають внаслідок тривалої хронічної інтоксикації а) професійні інтоксикації (миш’як, свинець, хром); б) медикаментозні препарати (броміди, наперстянка, кортикостероїди); 5. виразки, які виникли як наслідок поширених некрозів і флегмон (епіфасціальна гангрена, некротичні та флегмонозні форми бешихи); 6. специфічні виразки (мікробні – туберкульоз, сифиліс, проказа, грибкові, паразитарні, пухлинні); 7. Остеомієлітичні виразки.
Слайд 34
ЛІКУВАННЯ. 1. Місцеве: використання протеолітичних ферментів, вакуум-терапії, антисептиків, фізіотерапії, лазера, препаратів, які покращують репаративні процеси. 2. Хірургічне лікування: сафенектомія, відновлення прохідності артеріального стовбура, аутодермопластика, пластика філатовським клаптем. 3.Загальнозміцнювальне повноцінне харчування, вітамінотерапія, посилення анаболічних процесів. 4.Лікування захворювань, які призвели до утворення виразки ( сифиліс, туберкульоз, захворювання крові).
Слайд 35
НОРИЦІ Норицями називаються патологічні ходи, вистелені грануляційною тканиною або епітелієм, що з’єднують патологічне вогнище в м’яких тканинах, кістках, порожнистих органах з оточуючим середовищем або між собою.
Слайд 36
Класифікація І. Вроджені нориці (вади розвитку) – повне або часткове незарощення ембріональних протоків і щілин. Приклади: серединна нориця шиї (аномалія розвитку щитоподібної залози), бокові кісти шиї – порушення облітерації протоків вилочкової залози. ІІ. Набуті нориці – викликані патологічним процесом (виразка, камінь жовчевого міхура, остеомієліт, туберкульоз кісток і суглобів, нагноєння лігатур і т.п); – при руйнуванні тканин злоякісними новоутворами (міхурово-маткові, жовчево-кишкові, та інш.); – травматичні ушкодження (кишкова, бронхіальна нориці); – штучні, тобто виконані з лікувальною метою оперативним шляхом: – “стома” – штучна нориця порожнистого органу (кишкові, шлункові, жовчеві); – “анастомоз” – штучно створена внутрішня міжорганна нориця, а операція – стомія. Залежно від показань накладають тимчасові і постійні нориці.
Слайд 37
ІІІ. По відношенню до зовнішнього середовища: Зовнішні нориці м’яких тканин Зовнішні нориці порожнистих органів Внутрішні нориці ІV За будовою: гранулюючі, епітелізовані, губовидні (епітелій порожнистого органу виходить на шкіру). V За характером виділень: слизисті, гнійні, слинні, з витіканням церебральної рідини, молочні, жовчеві, калові, сечові, змішані (гнійно-молочні та інш.).
Слайд 38
Фактори, які призводять до утворення нориць: Постійне виділення по норицевому ходу гною, слизу, кишкового вмісту, тощо. Руйнуюча дія на грануляції хімічно активних секретів (шлунковий, панкреатичний, дуоденальний вміст) Руйнування грануляцій норицевого ходу токсинами і вірулентними мікробами.
Слайд 39
ПРОЛЕЖНІ Це виразково-некротичний процес, який розвивається в ослаблених хворих у тих ділянках тіла, які піддаються постійному тиску. Розрізняють ендогенні та екзогенні пролежні.
Слайд 41
Лікування пролежнів Некротомія (механічна, фізична і хімічна) і місцева терапія, спрямована на покращення репаративних процесів, а також лікування причин основного захворювання (лікування сепсису, відновлення іннервації, лікування виснажливих захворювань).
Завантажити презентацію
Источник
Мета
заняття:
Ознайомити із захворюваннями – некроз,
виразки, нориці. Вивчити їх ознаки та
лікування. Сформувати лікарське мислення
та любов до обраної професії
План заняття:
Змертвіння
( некроз).Виразки.
Нориці
( фістули )
ЛІТЕРАТУРА:
Основна:
1. Борисевич
В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія,
офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища
шк., 1988. — 287 с.
2.
Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія,
ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища
школа, 1978
3.
Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної
медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399
4.
Навчальний довідник – НМЦ, 2006
Додаткова:
1. Про
ветеринарну медицину: Закон України
від 15.11.2001 р.
2. Про
внесення змін до Закону України “Про
ветеринарну медицину” від 16.11.2006 р.
3. Борисевич
В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О.,
Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин
В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. –
К.: Вища школа, 1992.-310 с.
4. Бурдинюк
А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.
5.Власенко В.М.,
Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна
хірургія, анестезіологія і топографічна
анатомія. – Біла Церква, 2006.
Змертвіння
( некроз)
Змертвіння
(necrosis)
—
це місцеве відмирання окремих клітинних
комплексів, тканин і органів у живому
організмі.
Відмирання
як нормальне фізіологічне явище властиве
клітинам і тканинам організму впродовж
усього його життя. У здоровому організмі
як людини, так і тварини постійно
відбуваються процеси руйнування і
регенерації клітин.
Причини
розвитку некрозів можуть бути різними,
як прямі
(зовнішній
вплив високих і низьких температур, дія
хімічних речовин, випромінювання,
механічні травми тощо), так і непрямі
(циркуляційні
розлади живлення клітин і тканин різної
етіології).
Основними
причинами циркуляційних розладів
живлення клітин і тканин є порушення
артеріального і венозного кровотоку,
лімфообігу, іннервації; некроз може
розвиватися як наслідок системних
розладів гемодинаміки.
Змертвіння
тканин може розвиватись як гостро,
так
і хронічно.
Швидкий
прояв некрозу настає в разі порушень
припливу артеріальної крові, значно
повільніший — при мікроциркуляційних
розладах та іннервації.
Основними
причинами гострого порушення артеріального
кровообігу є ураження
магістральних судин, тромбоз і
емболія.
Циркуляційні
гострі і хронічні некрози мають певну
стадійність. Спочатку розвивається
стадія
функціональних розладів (гострі
болі, зникнення периферичного пульсу,
похолодання тканин та їх блідість),
потім настає стадія
органічних змін (втрата
тактильної й больової чутливості,
обмеження функціональної активності)
і закінчується некротичною
стадією (картина
некрозу).
Серед
основних видів некрозу розрізняють
сухий
(коагуляційний) некроз і
відповідно суху
гангрену (тканинний
субстрат перетворюється на щільну суху
масу) і вологий
(колікваційний) некроз і
відповідно вологу
гангрену (тканини
набухають і розріджуються).
Розвиток
сухого некрозу залежить від багатьох
причин: виділення вологи в середовище,
що оточує некротичний фокус (висихання),
припинення припливу крові й знекровлення
некротичної ділянки, специфічного
впливу мікробних токсинів та інших
чинників.
Вологий
некроз розвивається при надлишку вологи
у змертвілому осередку та неможливості
її висихання за певних умов або зумов
лений
гідрофільністю колоїдів уражених
тканин, які притягують рідину із
сусідніх ділянок.
Гангрена
(gangraena;
від
грец. gangraina—
роз’їдаюча виразка) — одна із форм
некрозу тканин і органів з наступною
функціональною та структурною зміною
їх під впливом зовнішнього середовища.
У її патогенезі головну роль відіграє
судинний фактор — порушення кровообігу.
Як і всі види некрозу, гангрена може
бути сухою
і
вологою.
Змертвілі
тканини зменшуються в об’ємі, зморщуються,
твердіють, набувають темно- або
чорно-бурого кольору, що залежить від
пігментом крові та продуктом його
розпаду при контакті з повітрям.
Особливістю гангрени є те, що вона може
розвитися виключно в тканинах і органах,
що контактують із зовнішнім середовищем
(гангрена шкіри, гангрена вимені, гангрена
сім’яного канатика).
Волога
гангрена ускладнюється гнильним
розпадом тканин під дією мікроорганізмів
і аутолітичних змін. При цьому відбувається
процес, подібний до трупного розпаду
тканин, — септична
гангрена.
Симптожи.
При
сухому некрозі відсутні як ознаки
місцевої загальної реакції організму,
так і ознаки інтоксикації. Характерним
проявом є поступове підсихання змертвілих
тканин та зменшення їх об’єму (муміфікація)
з утворенням чіткої демаркаційної
лінії. Відзначається зміна кольору
тканин від збліднення до почорніння.
Лікування
некрозу
визначається особливостями етіологічних
факторів. Загальним при лікуванні
некрозу є розріз — некротомія і оперативне
видалення змертвілої ділянки —
некректомія. При чітко вираженій межі
відторгнення муміфіковані тканини
відокремлюють у місцях, де вони фіксовані,
без порушення грануляції в ділянках
самовільного відторгнення. При вологій
гангрені операцію проводять, не чекаючи
виразної появи демаркації, із застосуванням
анестезії та спинення кровотечі. Розрізи
виконують у межах життєздатних тканин
на деякій відстані від ділянки з помітними
явищами розпаду. При сухому некрозі
його поверхню частково закривають
швами; при вологому змертвінні залишають
відкритою. Застосовують ті самі лікарські
засоби, що й при загоєнні ран. При вологому
змертвінні доцільно використовувати
висушувальні засоби у формі порошку:
дерматол, бісмут, суміш порошків калію
перманганату і борної кислоти, ксероформ,
цинку оксид та ін.
При
некротичних змінах внутрішніх органів
(сальник, ділянка кишки та ін.) показане
невідкладне оперативне втручання у
вигляді резекції ураженого відділу.
Виразки
Виразкою
(ulcus)
називають
дефект шкіри або слизової оболонки, а
часто і глибше розміщених тканин, що
виник унаслідок їх змертвіння.
Етіологія.
Причинами
утворення виразки можуть бути: механічні
ушкодження (тертя, тиск, розтяг тощо);
наявність у рані сторонніх тіл і мертвих
тканин; розлад крово- і лімфообігу тканин
у ділянці ушкодження (емболія, тромбоз,
здавлювання судин набряком); розвиток
гнійної або специфічної інфекції;
поверхневий розпад пухлин; трофічні
розлади внаслідок порушень функції
нервової системи.
Утворенню
виразок сприяє також зниження опірності
захисних сил організму внаслідок
виснаження, незадовільних умов годівлі
та утримання, значної втрати крові,
гіповітамінозу, порушення обміну
речовин, ендокринних розладів, інфекційних
захворювань тощо.
Дегенеративні
процеси, прогресуючи, можуть сповільнити
загоєння дефекту, а в разі переважання
їх над регенеративними процесами
призводять до збільшення дефекту.
Процес
загоєння вилазок залежить від дії
причинного фактора і загального стану
організму, від
їх
розміру, локалізації та інших чинників.
Класифікація
виразок. За
походженням виразки поділяють на
первинні (ідіопатичні), що виникають
унаслідок дії зовнішніх
причин
(опік, відмороження, удар, тривалий тиск
або тертя), і вторинні (симптоматичні)
виразки, які розвиваються внаслідок
основного інфекційного захворювання
(сап, ящур, туберкульоз та ін.) або різних
пухлин.
За
співвідношенням регенеративних і
дегенеративних процесів виразки
поділяють на прості, атонічні та
прогресуючі; за клінічним перебігом,
формою, розміром — на круглі, овальні,
неправильної форми, поверхневі, глибокі,
синуозні (з підритими краями), з
гладенькими й змозоленими краями та
ін. Крім того, виразки за причиною
виникнення поділяють на опікові,
пухлинні, декубітальні, трофічні,
некробактеріозні та ін.
Клінічні
ознаки. Кожному
виду виразок властиві ті чи інші клінічні
ознаки, які характеризують стан
зовнішнього покриття виразок, їх розмір,
характер ексудату, зміни у прилеглих
тканинах.
Периферійні
ділянки виразок бувають рівними й
нерівними, м’якими, твердими або
змозолілими. Вони можуть поступово
переходити у дно виразки або бути
підритими. Дно виразки буває поглибленим,
кратероподібним, рівним або опуклим.
Виразки мають різну форму: круглу,
овальну, неправильну, їхні розміри
коливаються від дуже малих до великих.
З виразок виділяється ексудат: серозний,
гнійний, іхорозний. Тканини, які оточують
виразку, можуть бути в стані набряку,
запальної припухлості або склерозу.
Нориці
( фістули )
Нориця
(fistula)
—
це патологічний канал у тканинах, який
вкритий епітелієм чи грануляціями і
виходить із глибини на поверхню або
сполучає порожнини чи органи тіла між
собою.
Етіологія
і симптожи. Нориці
можуть бути природженими
(вади
розвитку) або набутими
(патологічні),
екскреторними
(калова,
сечова), секреторними
(молочна,
слинна) та гнійними,
до
яких належать лігатурні нориці, пов’язані
з інфікуванням глибоких заглибних
швів, нориці сторонніх тіл (метал, дерево,
пластмаса тощо). За будовою виокремлюють
епітелізовані
(трубчасті)
нориці, стінки яких вкриті епітелієм;
губоподібні,
коли
епітелій слизових оболонок порожнистого
органа виходить безпосередньо на шкірний
покрив; гранулюючі
нориці
— їхні ходи в тканинах вкриті грануляціями.
Нориці
бувають переважно поодинокими, рідше
— множинними.
При
остеомієліті, карієсі нориці, як правило,
довготривалі. Зовнішній отвір нориці
нерідко набуває лійкоподібної форми.
Лікування.
Залежно
від походження й характеру нориць при
лікуванні намагаються застосовувати
три основних методи: місцеве лікування
(санація гнійних нориць); загальне (за
наявності нориці грудної чи черевної
порожнин, сечового міхура тощо —
дотримання принципу лікування інфікованих
ран); оперативний метод — хірургічне
видалення нориці.
Підведення
підсумків :
усне фронтальне опитування, тестові
завдання.
Узагальнення
матеріалу:
формування висновків.
Видача
завдання для самостійної роботи
студентів:
Домашнє
завдання: В.Б. Борисевич «Хірургія,
офтальмологія, ортопедія». Замалювати
схему будови нориці.
Розглянуто
і затверджено на засіданні циклової
комісії
ветеринарних дисциплін
Протокол
№ від 20 р
Голова
циклової комісії
____________________(К.
О. Дем’яненко)
Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
Источник