Синдром системної запальної відповіді патогенез
Синдром системного воспалительного ответа[1] (англ. «systemic inflammatory response syndrome» (SIRS)) — медицинский термин, введённый в 1992 году на конференции Американской коллегии торакальных хирургов (англ. American College of Chest Physicians) и Общества специалистов интенсивной терапии (англ. Society of Critical Care Medicine) в Чикаго[2] для обозначения общей воспалительной реакции организма в ответ на тяжелое поражение, вне зависимости от локализации очага. Процесс идет при участии медиаторов воспаления с вовлечением практически всех систем организма.
Воспалительная реакция организма в ответ на внедрение в организм инфекции, обширные травмы, развития некроза тканей, тяжелые ожоги развивается по одним и тем же общим закономерностям. Эта реакция является приспособительной функцией организма и направлена на уничтожение агента, вызвавшего процесс, и восстановление поврежденной ткани. При легких поражениях воспалительный процесс ограничивается локальными воспалительными изменениями и умеренной, малозаметной общей реакцией органов и систем.
Диагностика[править | править код]
Диагноз синдрома системной воспалительной реакции организма правомочен в случае наличия как минимум двух следующих критериев:
- Температура тела ≥ 38 °C (фебрильная температура) или ≤ 36 °C (гипотермия)
- Частота сердечных сокращений ≥ 90/мин (тахикардия)
- Тахипноэ: частота дыхания ≥ 20/мин или гипервентиляция с содержанием диоксида углерода в крови ≤ 32 mmHg
- Лейкоцитоз (≥ 12000/μl) или лейкопения (≤ 4000/μl) или смещение лейкоцитарной формулы влево.
Комбинация «фебрильная температура+лейкоцитоз» является самой частой для синдрома системной реакции организма на воспаление и соответствует нормальной реакции иммунной системы. В случае «гипотермия+лейкоцитоз», который встречается гораздо реже, говорят о «холодном» синдроме системной реакции организма на воспаление —— подобная реакция организма встречается при иммунодефиците.
Причины[править | править код]
Причинами синдрома системного воспалительного ответа могут быть: сепсис, гипоксия, шок, ожоги, острый панкреатит, обширные хирургические операции, тяжелые травмы и другие тяжелые заболевания. Чаще всего факторы повреждения классифицируют исходя из механизма патологического воздействия:[1]
- Механическое повреждение тканей (примеры: ожоги, синдром длительного сдавления).
- Глобальный недостаток перфузии тканей (примеры: шок, остановка кровообращения).
- Регионарный недостаток перфузии тканей (примеры: тромбоэмболия, травма крупных сосудов).
- Некроз тканей вследствие ишемии (примеры: инфаркт миокарда, острый панкреатит).
- Инфекционный процесс (примеры: иммунодефицит, хирургическая инфекция, инфицированная травма, внутрибольничная инфекция).
- Выброс эндотоксинов (пример: сепсис, вызванный грам-негативными бактериями).
- Невскрытые абсцессы (например, интраабдоминальные).
Примечания[править | править код]
Литература[править | править код]
- М. И. Кузин, О. С. Шкроб, Н. М. Кузин. Синдром системного ответа на воспаление // Хирургические болезни. — 3 издание. — М.: Медицина, 2002. — С. 13-22. — 784 с. — ISBN 5-225-00920-4.
- Определение SIRS (нем.) (недоступная ссылка). Дата обращения 11 февраля 2014. Архивировано 26 июня 2013 года.
- S-2 Рекомендации по профилактике, диагностике, лечению и реабилитации SIRS (нем.) (недоступная ссылка). Deutsche Sepsis Gesellschaft. Дата обращения 11 февраля 2014. Архивировано 1 октября 2010 года.
- R. C. Bone; R. A. Balk; F. B. Cerra; R. P. Dellinger; A. M. Fein; W. A. Knaus; R. M. Schein; W. J. Sibbald. Definitions for sepsis and organ failure and guidelines for the use of innovative therapies in sepsis. The ACCP/SCCM Consensus Conference Committee. American College of Chest Physicians/Society of Critical Care Medicine (англ.) // Chest. — 1992. — Vol. 101, no. 6. — doi:10.1378/chest.101.6.1644.
Источник
У медичній термінології наших країн є поширений термін «сепсис», який має на увазі під собою загальне запалення організму і зараження крові якимсь збудником. Проте з плином часу в колах науки з’явилося поняття про синдром системної запальної відповіді, яке описує загальну запальну реакцію всього організму, яка проявляється різними комплексами симптомів і синдромів.
Синдром системної запальної відповіді – вкрай важкий стан, воно виникає при запуску імунних механізмів, і цілого комплексу складних біохімічних реакцій. Ті люди, у яких діагностується даний синдром, беззастережно госпіталізуються до відділень інтенсивної терапії та реанімації, так як ризик летального результату дуже високий.
Також високий ризик незворотних цито-хімічних імунних ушкоджень власних тканин і клітин організму, тобто для системної запальної відповіді характерним є, те, що своя ж імунна система атакує свій організм. Це відбувається не за рахунок генетичних дефектів, як при аутоімунних захворюваннях, а в результаті високої агресивності реакцій імунної системи.
З цього випливає, що «пригасити» пожежа імунної відповіді, у нас з’явиться шанс вилікувати даний синдром.
Які ж критерії діагностики використовуються?
Синдром системної запальної відповіді можна визначити за чотирма досить таки простим ознаками. Ці ознаки, так звані критерії постановки діагнозу даного синдрому.
Першим критерієм є підвищена або знижена скорочувальна діяльність серцево м’язи, яку легко визначити за частотою пульсу. Пульс буде або високим вище 100 ударів на хвилину, або низьким нижче 50 ударів на хвилину.
Другий критерій це підвищена або знижена температура тіла. Підвищенням характерним для системної запальної відповіді, буде температура 38,0 і вище, зниженим 35,0 і нижче.
Третій критерій – Частота дихання, при даному синдромі вона буде або більше 20, або менше 15.
Четвертий критерій буде заснований на лабораторній діагностиці аналізу периферичної крові, і наявність у ній або підвищеного, або пониженого вмісту лейкоцитів
Наявність як мінімум двох з чотирьох перерахованих критеріїв буде свідчити про наявність у хворого даної патології. Кожна людина може перевірити наявність трьох з чотирьох критеріїв, а значить самостійно діагностувати синдром системної запальної відповіді.
Якщо ви зуміли діагностувати це захворювання, вашим обов’язком є направити і доставити таку людину до найближчої лікарні, в якій є відділення реанімації та інтенсивної терапії.
Що може призвести до даної патології?
До даної патології можуть призвести важкі форми інфекційних захворювань, які ускладнюються попаданням збудника в кровоносну систему людини, іншими словами всі захворювання, які ускладнені сепсисом. Слід розуміти, що синдром системного запалення без сепсису можливий, а сепсис без нього немає, так як даний синдром є невід’ємною частиною патофізіологічних механізмів захворювання.
При цьому всім, можливо і наявність бактерій в крові, без синдрому системного запалення, але це також і не буде сепсисом, а буде позначатися терміном – «бактериемия». Приміром, бактериемия виникає в практично в 100% випадків при чистки зубних каменів.
Крім септичних захворювань системне запалення можливо, при великому відмирання тканин – некрозі, так як свої ж відмерлі клітини є неменшою мішенню для нашої імунної системи, ніж чужорідні мікроорганізми. Наприклад, при інфаркті міокарда, частковому некрозі серцевого м’яза, присутні симптоми системної запальної відповіді.
За таким же принципом некрозу власних тканин запуск даного синдрому можливий при патологіях шлунково-кишкового тракту, органів дихання, великих некрозах м’язів, опіках.
Особливо часто і важко даний синдром виникає і протікає в період новонародженості. Діти грудного віку мають не стійку імунну систему, за рахунок чого сильно схильні згубної дії будь-яких запальних процесів протікають в їх організмах.
У новонароджених до таких станів найчастіше призводить внутрішньоутробне інфікування. Виходячи з цього, дуже важливим є ставлення до здоров’я вагітних жінок.
Лікування
У відділеннях реанімації та інтенсивної терапії лікування даного синдрому проводиться згідно з затвердженими протоколами. Які включають в себе застосування препаратів, які знизять силу системного запалення, в основному це гормональні стероїдні препарати.
При наявності сепсису застосовується антибактеріальна терапія. Можливе призначення відразу трьох антибіотиків з різних груп з різним механізмом дії і спрямовані на найширший спектр мікроорганізмів, з наступною зміною препаратів та їх доз.
У будь-якому випадку буде проводиться дезінтоксикаційна терапія спрямована на зменшення концентрації шкідливих продуктів обміну в крові. Дезінтоксикаційна терапія – основа до зменшення навантаження для таких важливих органів як печінка і нирки.
Застосовуються препарати для поліпшення мікроциркуляції, а іноді і зовсім для підтримки реологічних властивостей крові, спрямовані на стабілізацію кислотно-основного, білково-ферментного обмінів.
У міру виявлення інших небезпечних симптомів терапія буде – симптоматичної.
Висновок
Проблема системної запальної відповіді досі не вирішена до кінця. При нинішньому рівні медицини, летальність від даної патології істотно знизилася, але при цьому все ще на високому рівні.
Чи не втішними так само є і наслідки перенесеного захворювання, так як ускладнення можуть бути обумовлені як даними синдромом, так і важким і складним лікуванням, із застосуванням дуже «агресивних» препаратів згубних для органів і систем організму.
Увага, тільки сьогодні!
Найцікавіші новини
Источник
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра хірургії № 1
Методична розробка
до практичного заняття з дисципліни “Хірургічні хвороби з дитячою хірургією та онкологією” для студентів 6 курсу медичного факультету
Модуль № 4. “Симптоми та синдроми в хірургії”
Змістовий модуль № 7. “Загальні питання хірургії ”.
Тема № 3. “Синдром системної запальної відповіді у хірургічних хворих. Патогенез, значення при різних захворюваннях і травмах. Лікувальна тактика ”
Обговорені та затверджені
на методичній нараді кафедри
“29” серпня 2014 р. Протокол № 1
Зав. кафедрою
Професор _______ Грубнік В.В
Одеса – 2014
1. Тема практичного заняття: “Синдром системної запальної відповіді у хірургічних хворих. Патогенез, значення при різних захворюваннях і травмах. Лікувальна тактика” – 6 год.
2. Актуальність т еми.Необхідність чіткішого визначення важких захворювань, що асоціюються з інфекцією, і станів, які клінічно схожі з важкою інфекцією, а також розуміння, що, швидше, системне запалення, а не інфекція, приводить до розвитку поліорганної недостатності, сприяло затвердженню термінології на погоджувальній конференції в 1992 р. (American College of Chest Physicians/Society of Critical Care Medicine Consensus Conference), що набула найбільш широкого поширення у всьому світі. R. Bone і соавт. запропонували термін «синдром системної запальної відповіді» (Systemic Inflammatory Response Syndrome, SIRS), яка включає комплексні зміни при системній активації природної імунної відповіді незалежно від причини. Передбачалося, що SIRS може викликати місцева і системна інфекція, важка травма, опіки або стерильні запальні реакції, такі як неінфікований некроз. Концепція SIRS отримала щонайширше визнання в наукових кругах, і незабаром після публікації виводів конференції практично всі дослідження, присвячені важкій інфекції, використовували або згадували критерії SIRS.
3. Цілі заняття:
3.1.Загальні цілі: ознайомитися з сучасним визначенням синдрому системної запальної відповіді, його патогенезом, клінічною симптоматикою, принципами синдромального лікування.
3.2.Виховні цілі: формування професіонально значущої особистості лікаря.
Підкреслити значення різних хірургічних шкіл у розробці сучасних методів діагностики та лікування синдрому системної запальної відповіді.
3.3. Конкретні цілі:
1) виявляти анамнестичні та клінічні об’єктивні ознаки захворювань, що привели до розвитку синдрому системної запальної відповіді;
2) знати основні принципи діагностики критеріїв синдрому системної запальної відповіді та проводити диференціальну діагностику його причин;
3) знати покази до різних методів лікування синдрому системної запальної відповіді
3.4. На основі теоретичних знань з теми оволодіти методиками (вміти):
1) призначити план обстеження з використанням лабораторних, рентгенологічних, ендоскопічних методів обстеження.
2) надати екстрену консервативну допомогу хворим з синдромом системної запальної відповіді
4. Матеріали доаудиторної самостійної підготовки (міждисциплінарна інтеграція)
| № п/п | Дисципліни | Знати | Вміти |
1 | І. Попередні дисципліни | ||
| 1. Анатомія, гістологія | Будова судинної системи, мікроциркулярного русла, іммунокомпетентних органів. | Вміти визначити основні зони розвитку патологічних реакцій при синдромі системної запальної відповіді. | |
| 2. Фізіологія та патофізіологія | Особливості кровообігу та мікроциркуляції при синдромі системної запальної відповіді | Вміти інтерпретувати порушення гемодінамики у хворих при синдромі системної запальної відповіді.. | |
| 3. Біохімія | Біохімію імунологічних та медіаторних реакцій при синдромі системної запальної відповіді. | Вміти інтерпретувати дані лабораторних досліджень при діагностиці синдрому системної запальної відповіді.. | |
| 4. Фармакологія | Механізм дії препаратів, що використовуються у лікуванні синдрому системної запальної відповіді. | Призначити синдромальне лікування при синдромі системної запальної відповіді. | |
| 5. Мікробіологія | Основні збудники сепсису та системної запальної реакції бактеріального генезу | Провести бактеріоскопію біопсійного матеріалу, вмісту рани з метою визначення характеру бактеріальної інвазії | |
| 2 | Наступні | ||
| 1. Анестезіологія та реанімато-логія | Знати особливості клінічної картини та діагностики при поліорганній недостатності. | Вміти провести диференціаль-ний діагноз захворювань, що привели до поліорганної недостаності, призначити синдромне лікування. | |
3 | ІІ. Внутрішньо-предметна інтеграція | ||
| 1. Сепсис у хворих на гостру хірургічну інфекцію | Ознаки гострої хірургічної інфекції, та її розповсюдження та маніфестації у вигляді системної реакції | Інтерпретувати дані огляду, об’єктивного обстеження біохімічних та бактеріологічних досліджень, дані ультразвуко-вого та ендоскопічного дослідження. | |
| 2. Гострі хірур-гічні захворю-вання живота та грудної клітки | Знати основні види хірургічної патології, які можуть привести до синдрому системної запальної відповіді. | Цілеспрямовано зібрати анам-нез, вміти знайти ознаки гострих хірургічних захворювань при лабораторному та інструментальному обстеженні. | |
| 3. Грампозитив-ний та грамнега-тивний сепсис у хірургічних хворих | Знати клінічну картину, диференціальну діагностику та принципи лікування різних видів сепсису | Вміти обстежити хворого з сепсисом, визначити його причину, призначити лікування. |
Тема №12: “Синдром гострого живота. Діагностика, диференційна діагностика І лікувальна тактика. Диференційна діагностика гострих…
Цілі: систематизувати І розширити знання про будову, особливості життєдіяльності І значення вірусів, про шляхи зараження І способи…
«Лікувальна справа», 12010002, «Педіатрія», 12010003 «Медико-профілактична справа» / уклад. В. А. Огнєв, Н. О. Галічева, К. М. Сокол,…
Комунальний заклад київської обласної ради «центр творчості дітей та юнацтва київщини»
Факультет: Медичний (спеціальність «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Медико-профілактична справа»)
Частина «Читання» (Task 1–4) містить 22 завдання різних форм. Відповіді на ці завдання позначаються в бланку відповідей А
Якщо учасник опитування має власну відповідь на питання, він формулює її письмово у графі „Інша відповідь”. При цьому навпроти такої…
Системної роботи та забезпечення ефективної діяльності керівного складу професійно-технічних навчальних закладах м. Києва
За січень 2015р по фг “Віктор” виникло від’ємне значення пдв,рядок 22 в сумі 18915,00. Дана сума на електронному рахунку не знайшла…
…
«Набувач», з другої сторони, попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлюючи…
Дайте відповіді на запитання, дотримуючись чіткості й лаконічності у висловлюваннях
Попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання вимог закону при вчиненні правочинів, усвідомлюючи природу цього правочину…
Мислення в підлітка (особливо в 10-12 років) значною мірою має конкретно-образний характер. При засвоєнні знань підліток прагне обпертись…
«Мова І мовлення», «Текст», а також відповідно до нової мети шкільного мовного курсу – формування комунікативного мовлення – вивчають…
Закон України від 19 лютого 2009 року №1026-vi «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики віл-інфекції,…
Надано відповіді на найпоширеніші запитання, що виникають при переході частки (її частини) учасника в статутному фонді товариства…
Розвиваючі: розвивати інтелектуальні здібності до аналізу матеріалу всіх розділів криміналістики, зокрема положень криміналістичної…
Источник
Известный также как SIRS, синдром системного воспалительного ответа представляет собой патологическое состояние, возникновение которого сопряжено с повышенными опасностями тяжелых последствий для организма больного. ССВО возможен на фоне хирургических мероприятий, которые в настоящее время являются исключительно широко распространенными, в частности, если речь идет о злокачественных патологиях. Иным образом, кроме операции больного не вылечить, но вмешательство может спровоцировать ССВО.
Особенности вопроса
Поскольку синдром системного воспалительного ответа в хирургии чаще возникает у пациентов, которым было назначено лечение на фоне общей слабости, болезни, вероятность тяжелого течения обуславливается побочными эффектами иных терапевтических методов, применяемых в конкретном случае. Вне зависимости от того, где именно расположена вызванная операцией травма, ранний реабилитационный период сопряжен с повышенными рисками вторичного повреждения.
Как известно из патологической анатомии, синдром системного воспалительного ответа обусловлен еще и тем, что любая операция провоцирует воспаление в острой форме. Выраженность такой реакции определяется тяжестью перенесенного мероприятия, рядом вспомогательных явлений. Чем неблагоприятнее фон операции, тем тяжелее будет протекать ВССО.
Что и как?
Синдром системного воспалительного ответа – это патологическое состояние, указывающее на себя тахипноэ, повышением температуры, нарушением ритма сердцебиения. Анализы показывают лейкоцитоз. Во многом такой ответ организма обусловлен особенностью активности цитокинов. Прововоспалительные клеточные структуры, которыми объясняются ССВО и сепсис, формируют так называемую вторичную волну медиаторов, за счет которой системное воспаление не утихает. Это сопряжено с опасностью гиперцитокинемии, патологического состояния, при котором наносится вред тканям, органам собственного тела.
Проблема определения и прогнозирования вероятности возникновения синдрома системного воспалительного ответа, в МКБ-10 зашифрованного кодом R65, в отсутствии подходящего метода оценки исходного состояния пациента. Есть несколько вариантов и градаций, позволяющих определить, насколько плохо состояние здоровья больного, но ни одна из них не увязывается с рисками ССВО. Учитывают, что в первые 24 часа после вмешательства ССВО появляется в обязательном порядке, но интенсивность состояния варьируется – это определяется комплексом факторов. Если явление тяжелое, длительное, повышается вероятность осложнения, пневмонии.
О терминах и теории
Синдром системного воспалительного ответа, в МКБ-10 закодированный как R65, был рассмотрен в 1991 г. на конференции, объединившей ведущих специалистов в области интенсивного лечения и пульмонологии. Было решено признать ССВО ключевым аспектом, отражающим любой воспалительный процесс инфекционного характера. Такая системная реакция связывается с активным распространением цитокинов, причем не удается взять этот процесс под контроль силами организма. Воспалительные медиаторы генерируются в первичном очаге инфекционного заражения, откуда перемещаются в ткани вокруг, попадая таким образом в кровеносную систему. Процессы протекают с привлечением макрофагов, активаторов. Иные ткани организма, удаленные от первичного очага, становятся областью генерирования сходных субстанций.
В качестве воспалительного медиатора, согласно патофизиологии синдрома системного воспалительного ответа, чаще всего выступает гистамин. Аналогичными эффектами обладают факторы, активирующие тромбоциты, а также связанные с некротическими опухолевыми процессами. Возможно участие адгезивных молекулярных структур клетки, частей комплемента, азотных окисей. ССВО может объясняться активностью отравляющих продуктов трансформации кислорода и перекисного жирового окисления.
Патогенез
Зафиксированный кодом R65 в МКБ-10 синдром системного воспалительного ответа наблюдается, когда иммунитет человека не может взять под контроль и погасить активное системное распространение факторов, инициирующих воспалительные процессы. Наблюдается увеличение содержания медиаторов в кровеносной системе, что приводит к сбою микроциркуляции жидкости. Эндотелий капилляров становится более проницаемым, отравляющие компоненты из русла проникают сквозь щели этой ткани в окружающие сосуды клетки. Со временем появляются отдаленные от первичной области воспаленные очаги, наблюдается постепенно прогрессирующая недостаточность работы различных внутренних структур. Как итог такого процесса – синдром ДВС, паралич иммунитета, недостаточность функционирования в полиорганной форме.
Как показали многочисленные исследования, посвященные возникновению синдрома системного воспалительного ответа в акушерстве, хирургии, онкологии, такой ответ появляется как при проникновении в организм инфекционного агента, так и в качестве ответной реакции на некий стрессовый фактор. ССВО могут запустить соматическая патология или полученная человеком травма. В некоторых случаях первопричина – аллергическая реакция на медикамент, ишемия отдельных участков тела. В некоторой степени ССВО – это такой универсальный отклик человеческого организма на протекающие в нем нездоровые процессы.
Тонкости вопроса
Изучая синдром системного воспалительного ответа в акушерстве, хирургии, других отраслях медицины, ученые особенное внимание уделили правилам определения такого состояния, а также тонкостям использования различной терминологии. В частности, имеет смысл говорить о сепсисе, если причиной воспаления в системной форме становится инфекционный очаг. Кроме того, сепсис наблюдается, если нарушается функционирование некоторых частей организма. Сепсис можно диагностировать лишь при обязательном выделении обоих признаков: ССВР, инфицирование организма.
Если наблюдаются проявления, позволяющие заподозрить дисфункцию внутренних органов и систем, то есть реакция распространилась шире первичного очага, выявляют тяжелый вариант течения сепсиса. При выборе лечения важно помнить о возможности транзисторной бактериемии, которая не приводит к генерализации инфекционного процесса. Если таковая стала причиной ССВО, дисфункции органов, необходимо выбирать терапевтический курс, показанный при сепсисе.
Категории и тяжесть
Ориентируясь на диагностические критерии синдрома системного воспалительного ответа, принято выделять четыри формы состояния. Ключевые признаки, позволяющие говорить о ССВО:
- жар выше 38 градусов или температура меньше 36 градусов;
- сердце сокращается с частотой более 90 актов за минуту;
- дыхание по частоте превышает 20 актов в минуту;
- при ИВЛ РСО2 менее 32 единиц;
- лейкоциты при анализе определяются как 12*10^9 единиц;
- лейкопения 4*10^9 единиц;
- новых лейкоцитных форм более 10 % от общего числа.
Для диагностирования ССВО необходимо, чтобы у пациента присутствовали два из указанных признаков или большее количество.
О вариантах
Если у больного выявлено два или более признаков перечисленных выше проявлений синдрома системного воспалительного ответа, а исследования показывают очаг инфицирования, анализ образцов крови дает представление о возбудителе, ставшем причиной состояния, диагностируют сепсис.
При недостаточности, развивающейся по полиорганному сценарию, при острых сбоях статуса психики больного, лактатацидозе, олигурии, патологически сильно пониженном давлении крови в артериях диагностируется тяжелая форма сепсиса. Состояние удается поддерживать посредством интенсивных терапевтических подходов.
Септический шок выявляют, если сепсис развивается в тяжелой форме, пониженное давление наблюдается в стойком варианте, перфузионные сбои стабильны и не поддаются контролю за счет классических методов. При ССВО гипотензией считается состояние, при котором давление менее 90 единиц или меньше 40 единиц относительно исходного состояния больного, когда нет иных факторов, способных спровоцировать уменьшение параметра. Учитывается, что прием определенных медикаментов может сопровождаться проявлениями, указывающими на органную дисфункцию, проблему перфузии, при этом давление поддерживается адекватным.
Может ли быть еще хуже?
Наиболее тяжелый вариант течения синдрома системного воспалительного ответа наблюдается в случае если у пациента нарушается функциональность пары или большего числа органов, необходимых для поддержания жизнеспособности. Это состояние называется синдромом полиорганной недостаточности. Таковое возможно, если ССВО протекает очень тяжело, при этом медикаментозные и инструментальные способы не позволяют контролировать и стабилизировать гомеостаз, исключение – способы и методики интенсивного лечения.
Концепция развития
В настоящее время в медицине известна двухфазная концепция, описывающая развитие ССВО. Базой патологического процесса становится каскад цитокинов. При этом активизируются инициирующие воспалительные процессы цитокины, а вместе с ними – медиаторы, угнетающие активность воспалительного процесса. Во многом то, как будет протекать и развиваться синдром системного воспалительного ответа, определяется именно балансом этих двух составляющих процесса.
ССВО прогрессирует по стадиям. Первую в науке именуют индукционной. Это период, во время которого очаг воспаления локален, обусловлен нормальной органической реакцией на воздействие некоторого агрессивного фактора. Второй этап – каскадный, при котором в организме генерируется слишком большое количество воспалительных медиаторов, способных проникнуть в кровеносную систему. На третьем этапе имеет место вторичная агрессия, направленная на собственные клетки. Этим объясняется типичная картина течения синдрома системного воспалительного ответа, ранние проявления недостаточной функциональности органов.
Четвертый этап – это иммунологический паралич. На этом шаге развития наблюдается глубоко угнетенное состояние иммунитета, работа органов нарушена очень сильно. Пятый, заключительный этап – терминальный.
Может ли что-то помочь?
При необходимости облегчения течения синдрома системного воспалительного ответа клиническая рекомендация – контролировать состояние больного, регулярно снимая показатели работы жизненно важных органов, а также применять медикаментозные средства. При необходимости пациента подключают к специальной аппаратуре. В последнее время особенно перспективным выглядят медикаменты, созданные специально для купирования ССВО в различных его проявлениях.
Эффективные при ССВО лекарственные препараты основаны на дифосфопиридиннуклеотиде, включают также инозин. В некоторых вариантах выпуска содержат дигоксин, лизиноприл. Комбинированные медикаменты, выбранные на усмотрение лечащего доктора, угнетают ССВО вне зависимости от того, что стало причиной патологического процесса. Производители заверяют, что выраженного эффекта удается достичь в кратчайшие сроки.
Нужна ли операция?
При ССВО могут назначить дополнительное хирургическое вмешательство. Его необходимость определяют тяжестью состояния, его течением и прогнозами развития. Как правило, возможно провести органосохраняющее вмешательство, в ходе которого дренируют область нагноения.
О лекарствах детальнее
Выявление лекарственных особенностей дифосфопиридиннуклеотида, скомбинированного с инозином, дало врачам новые возможности. Такое лекарственное средство, как показала практика, применимо в работе кардиологов и нефрологов, хирургов и пульмонологов. Препараты с таким составом используют анестезиологи, гинекологи, эндокринологи. В настоящее время лекарственные средства применяются при хирургических операциях на сердце и сосудах, при необходимости оказать помощь пациенту в условиях реанимационного отделения.
Столь широкая область использования связана с общей симптоматикой сепсиса, последствий ожогов, проявлений диабета, протекающего в декомпенсированной форе, шока на фоне травмы, СДС, некротических процессов в поджелудочной железе и многих других тяжелых патологических восстаний. Симптомокомплекс, свойственный ССВО, и эффективно купируемый дифосфопиридиннуклеотидом в сочетании с инозином, включает слабость, болезненность, нарушения сна. Лекарственное средство облегчает состояние пациента, у которого болит и кружится голова, появляются симптомы энцефалопатии, бледнеет или желтеет кожа, нарушается ритм и частота сокращений сердца, происходят сбои тока крови.
Актуальность вопроса
Как показали статистические исследования, ССВО в настоящее время принадлежит к числу наиболее часто встречающихся вариантов развития тяжелой гипоксии, сильной деструктивной активности клеток отдельных тканей. Кроме того, такой синдром с высокой степенью вероятности развивается на фоне хронической интоксикации. Патогенез, этиология состояний, приводящих к ССВО, отличаются очень сильно.
При любом шоке обязательно наблюдается ССВО. Реакция становится одним из аспектов сепсиса, патологического состояния, обусловленного травмой или ожогом. Его невозможно избежать, если человек перенес ЧМТ или операцию. Как показали наблюдения, ССВО диагностируется у пациентов с болезнями бронхов, легких, при уремии, онкологии, хирургических патологических состояниях. Невозможно исключить ССВО, если развивается воспалительный или некротический процесс в поджелудочной железе, брюшной полости.
Как показали специфические исследования, ССВО наблюдается и при ряде более благоприятно развивающихся болезней. Как правило, при них это состояние не угрожает жизни пациента, но понижает ее качество. Речь идет об инфаркте, ишемии, гипертонии, гестозе, ожогах, остеоартрозе.
Источник